Другий із пап Левів був ученим і співаком. Він недовго служив як Єпископ Рима — лише кілька місяців. Попри це, відіграв ключову роль в упорядкуванні церковного вчення.
Читайте також:
Про деяких попередників Папи Лева, хто мав це саме ім’я
Папа Лев II недовго обіймав престол Петра, але його рішення й донині відлунюють в історії Церкви. Серед них — одне з найсуперечливіших: засудження єресі, яку проголошував попередній папа.
Співак і вчений
Лев II народився близько 611 року — за деякими даними, в Калабрії, за іншими — на Сицилії. Перш ніж стати папою, він навчався в римській schola cantorum, тобто школі літургійного співу, і його зв’язок із музикою не закінчився з надяганням папської тіари. Він був папою, але також був відомим і шанованим співаком.
Лев ІІ вільно володів латинською та грецькою мовами — що було цінним надбанням у VII столітті, особливо у стосунках зі Східною Римською імперією. Коли 681 року його обрали на папу — Леву ІІ було вже близько 70‑ти: його кандидатура 18 місяців чекала на схвалення від візантійського імператора Константина IV. Так, тоді Римських Архієреїв затверджував імператор, і саме глава імперії, а не глава Церкви, вважався «намісником Христа».
Спір щодо волі Христа
Саме Константин IV скликав Третій Константинопольський Собор (680–681), щоб вирішити спір щодо так званого монофелітства — вчення, що Христос мав лише одну волю: божественно-людську. Це була спроба досягти компромісу з попередніми христологічними суперечками. Імператорові хотілося забезпечити цілісність імперії, якій загрожували перські й арабські вторгнення.
Однак монофелітство викликало сильні хвилювання і навіть призвело до драматичних подій, таких як ув’язнення і смерть папи Мартіна I, засланого до Криму в 655 році. Третій Константинопольський Собор зрештою проголосив, що Христос мав дві волі — божественну й людську, і що людська воля підпорядкована божественній, але жодна з них не виключена іншою і не суперечить їй.
Засудження папи Гонорія
З точки зору Рима, роль папи Гонорія (625–638), який до монофелітства, була особливо делікатним питанням. На прохання імператора Лев II погодився засудити свого попередника. Це рідкісна і значуща подія, оскільки Гонорія не ставили під сумнів як законного папу, натомість визнали єретиком.
Це один із виняткових випадків в історії Церкви, коли папа, чиє апостольське наступництво не викликало сумнівів, зазнав критики від свого наступника за доктринальні помилки. Лев II підтвердив рішення Собору, тим самим поклавши край давній суперечці.
Коротке правління, тривалі наслідки
Лише після засудження папи Гонорія Лев II отримав офіційне підтвердження свого обрання від імператора й був церемоніально зведений на престол. Однак його понтифікат був недовгим: він помер 3 липня 683 року, через кілька місяців після вступу на посаду.
Проте за цей короткий час йому вдалося зміцнити політичне становище папства. Він домігся зниження податків для Сицилії та Калабрії, а також офіційного визнання верховенства Єпископа Рима над екзархом Равенни — представником імператора в Італії. У Римі він користувався симпатією духовенства й вірних, особливо завдяки своїй турботі про бідних.
Святий, забутий у тіні апостола
Лев II був визнаний святим Католицької Церкви, його літургійний спомин припадає на 3 липня. На жаль, цей день також збігається зі святом апостола Томи — через що пам’ять про святого папу часто залишається в тіні апостола.
Хоча Лев II служив папою лише кілька місяців, його роль в історії Церкви неможливо переоцінити. Він розв’зав складне догматичне питання, виявив мужність, засуджуючи свого попередника, і нагадав нам, що істина віри іноді вимагає складних, але необхідних рішень.
Переклад CREDO за: Сипрієн В’єт, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
