Коучинг: 6 вимірів присутності

Сьогодні, коли світ змінюється надзвичайно стрімко, а управлінські рішення дедалі більше залежать не тільки від розуму, а й від зрілості духу, — набуває особливої актуальності питання справжньої присутності наставника (коуча).

Про недавнє дослідження канадських науковців Майкла Абраванеля та Джеймса Ґевіна (2021) пише Олена Комісаренко для Vatican News.

Дослідження свідчить, що присутність коуча є реальністю, яка включає розкриття як внутрішнього світу людини, так і її міжособистісні стосунки та соціальний контекст взаємодії.

Шість вимірів присутності в коучингу:

1.Усвідомленість

Усвідомленість є фундаментом будь-якої ефективної наставницької взаємодії. Вона описує наставника, який усвідомлює себе, свої почуття і думки, здатний керувати увагою та відчуває внутрішній спокій і простір. Цей вимір присутності пов’язаний із буддійською традицією усвідомленості. Вона передбачає внутрішню відкритість наставника, його здатність зберігати спокій і глибоку зосередженість навіть у складних ситуаціях. Це не просто формальна уважність до співрозмовника, а постійна робота над власним внутрішнім станом, уміння вчасно помітити й приборкати емоції, які можуть заважати сприйняттю інформації та її аналізу. Така усвідомленість також включає здатність визнавати власні помилки та швидко повертатися у стан повної присутності, якщо увага наставника раптом відволіклася.

2.Автентичний зв’язок

Автентичний зв’язок — це глибока емпатія і щирий інтерес наставника до особистості підопічного. Тут важлива не тільки відкритість на рівні слів, але й готовність розділити переживання іншої людини, вміння побачити світ її очима, відчути її емоції. Такий зв’язок не може бути поверховим чи формальним — він передбачає чесність, прозорість, а часто навіть певну вразливість з боку наставника, що дозволяє формувати справді довірчі стосунки. Це дозволяє підопічному відчути себе прийнятим і зрозумілим, що створює основу для справжніх змін.

3.Глибоке слухання

Глибоке слухання — це особлива якість наставника, яка дозволяє йому тонко відчувати настрої та внутрішні зміни людини. Наставник здатний помітити навіть найменші прояви невпевненості, сумнівів — чи, навпаки, ентузіазму — в словах або невербальній поведінці підопічного. Це вимагає не лише уважності до слів, але й уміння зчитувати невербальні сигнали: жести, вираз обличчя, паузи в розмові. Така здатність дозволяє наставникові формувати точніші запитання та реакції, завдяки яким взаємодія стає глибшою і результативнішою.

4.Залученість

Цей вимір присутності передбачає, що наставник не лише перебуває в моменті розмови ментально, але й фізично присутній та активно залучений у діалог. Його поведінка та мова тіла випромінюють впевненість, відкритість і готовність підтримати підопічного. Наставник використовує виразну невербальну мову, яка підтверджує його зацікавленість у бесіді, що значно підсилює слова та створює відчуття безпеки й довіри для підопічного. Здатність бути цілісно присутнім у моменті стає ключем до повноцінного контакту.

5.Утримання результату

Цей аспект означає здатність наставника чітко утримувати в увазі цілі зустрічі, але при цьому не прив’язуватись до жорстких очікувань чи власних уявлень про те, якими мають бути результати. Для наставника важливо вміти давати підопічному простір для того, щоб відповідь чи рішення виникали природно, без тиску. Він відкритий до несподіваних, нових шляхів і не боїться відпускати контроль, дозволяючи ідеям підопічного розвиватися спонтанно. Саме ця гнучкість і невимушеність роблять наставництво ефективним та інноваційним.

6.Структурне узгодження

Останній вимір присутності включає в себе розуміння наставником важливості зовнішніх обставин: фізичного середовища, організаційних процесів та комунікаційних умов, у яких відбувається взаємодія. Наставник усвідомлює, як конкретні умови — чи то особиста зустріч, чи онлайн-комунікація — впливають на процес коучингу. Він ретельно організовує простір і контекст взаємодії, що дозволяє підопічному почуватися комфортно і впевнено. Такий наставник враховує технічні деталі й нюанси: наприклад, якість зв’язку, приватність, розташування місця зустрічі, — усуваючи зайві перешкоди для ефективного діалогу.

Практичні наслідки цілісного підходу для коучів і лідерів

З огляду на ці виміри присутності, цілісний підхід відкриває значні можливості для зростання українських наставників та лідерів. Він відповідає на потребу сучасного суспільства в лідерах, які вміють не просто керувати процесами, але й глибоко розуміють душу людей, надихають їх та здатні створити атмосферу справжньої взаємодії.

Наставництво, яке базується на цілісному розумінні присутності, допомагає розвивати культуру взаємної підтримки, відповідальності й поваги до гідності кожної людини. Зокрема, «Компендіум соціальної доктрини Церкви» наголошує, що будь-яка діяльність у суспільній сфері має бути орієнтована на цілісний розвиток особистості. У цьому контексті цілісне наставництво відповідає потребам сучасної людини в пошуках гармонії між внутрішнім і зовнішнім життям, між професійними успіхами й моральними цінностями. Таким чином, цілісний підхід допомагає уникати спрощених або суто формальних підходів до розвитку людей.

Окрім того, присутність наставника, яка враховує автентичність, емпатію та усвідомленість, може значно впливати на корпоративну культуру, сприяючи створенню здорових, відповідальних та соціально орієнтованих організацій. Наставники, які оволодівають цілісним баченням своєї ролі, перетворюються на справжніх провідників змін, здатних розкривати потенціал інших людей і водночас розвиватися самим.

Цілісне наставництво стає також засобом подолання поверхових моделей управління, які часто применшують людину лише до її функціональних обов’язків. Натомість воно створює простір для глибокої, довірливої взаємодії, яка дозволяє реалізовувати не лише професійні, але й особисті та духовні цілі.

Отже, цілісний підхід до наставницької присутності дозволяє комплексно та глибоко осмислювати взаємодію коуча з підопічним, охоплюючи внутрішній стан, зовнішню поведінку, міжособистісні стосунки та організаційно-структурні особливості наставницького процесу. Цей підхід відкриває нові перспективи як для особистого розвитку так і для розбудови соціально відповідальних організацій, сприяючи формуванню культури справжнього лідерства, орієнтованого на людину і загальне благо.