Чи бувало у вас так, що вам хотілося нарешті навести лад у своєму житті, але вам бракувало енергії для цього титанічного зусилля?
Святий Альфонс Ліґуорі, засновник згромадження редемптористів, єпископ і Вчитель Церкви, мав відповідь на цей виклик: прийміть реальність, оскільки все, що відбувається, відбувається згідно з найдосконалішою волею Божою, яка веде нас до вічного життя.
Це прийняття не вимагає ні вченого ступеня, ні грошей, ні поїздок, не потребує майже ніяких зусиль. Це просто вдячна згода волі з Божественним Провидінням, що дозволяє душі побачити те, що перебуває поза межами її контролю.
Як не дивно, коли ми усвідомлюємо ці межі, життя стає відкритішим. Стискання призводить до розширення, тому що енергія зосереджена на тому, що ми можемо безпосередньо, а не теоретично.
На зміну нечітким надіям і марним страхам приходять реальні варіанти прояву християнської чесноти, завдяки якій ми, зрештою, й отримуємо доступ до Небес — не завдяки спекуляціям чи бажанням іншого становища, яке, на нашу думку, краще би нам пасувало.
Святий Альфонс рекомендував би молитися і старанно працювати протягом дня з любові до Бога, приймаючи при цьому будь-які результати — теж із любові до Нього. Цю практику можна повторювати протягом усього життя.
Один із класичних творів святого Альфонса — «Справжня наречена Ісуса Христа». Попри свою назву, цей твір надзвичайно корисний не лише для монахинь, але й для монахів, священників і мирян. У розділі про чистоту намірів наведено першу ознаку того, що людина виконує Божу волю:
«…якщо у випадку, коли ваша справа не увінчалася успіхом, ви не тривожитеся, а залишаєтеся такими спокійними, ніби досягли своєї мети. Це, безумовно, станеться, коли ви діяли лише для Бога; бо коли ви бачите, що Він не бажає, щоб ваші зусилля увінчалися успіхом, то й ви не бажатимете цього; бо ви знаєте, що Він вимагає звіту не за успіх чи невдачу вашої справи, а за чистоту ваших намірів».
Це дуже приємно, коли люди поводяться з нами доброчесно, але як бути, коли вони чинять нам зло?
Святий Альфонс пояснює, що коли хтось несправедливо нас ображає, Бог не бажає провини за його гріх, але загалом погоджується з матеріальними діями грішника, даючи свою волю на наслідки гріха для нас.
Тим, кого це бентежить, варто поглянути на самого Сина Божого.
У певному сенсі всі грішники причетні до Його вбивства, проте у своїй агонії Він молиться: «Отче Мій, якщо можливо, нехай мине ця чаша Мене. Однак не як Я бажаю, лише — як Ти» (Мт 26,39). Воля Бога Отця була така, що спасіння має прийти від смерті Його Сина.
Це полегшує розуміння того, що чеснота полягає не лише у виконанні добрих справ, а й у тому, щоб терпіти лихі вчинки та несприятливі ситуації.
Залежно від обставин, ми можемо бути здатні — і навіть зобов’язані — припинити злі дії інших або вирішити матеріальні труднощі. Однак бувають інші випадки, коли єдиним варіантом є молитовне терпіння хреста як Божої волі для нашого вічного блага.
Святий Альфонс казав, що коли ми в усьому приймемо Божу волю, ми будемо серед найщасливіших людей тут, на землі, і насолоджуватимемося передсмаком вічного щастя небес.
Отже, душа, яка прагне контролю, має силу отримати його цієї ж години — приймаючи все як те, що походить від Всемогутнього Бога, що бажає нашого освячення у нескінченно більший спосіб, ніж ми здатні самостійно.
фінансово.
Щиро дякуємо!
