Якщо протягом дня ви повторили «Роззувайся у домі» або «Будь ласка, не стрибай на дивані» більше разів, ніж випили води, ви не самотні.
Що ж робити, коли нам здається, що наші діти просто нас не слухають, а чаша терпіння вже переповнена по вінця?
1.Глибоко вдихніть (так, це важливо)
Ця порада може здатися очевидною, але перший крок — не змусити дитину нас почути, а «заземлити» себе. Діти вловлюють наш настрій ще до того, як чують наші слова.
Коли ви відчуваєте, що зараз вибухнете, спробуйте на мить відійти. Глибоко вдихніть, прокажіть коротку молитву («Господи, благаю, дай мені терпіння!») і перезавантажтеся. Це не виправить ситуацію, але допоможе вам адекватно на неї реагувати, і це вже маленька перемога.
2.Враховуйте контекст
Іноді те, що здається непослухом, насправді просто відволікання. Дитина не обов’язково ігнорує вас навмисно — її увагою у цей момент може цілковито заволодіти щось інше, навіть якщо це споглядання мурахи, яка повзе по каменю.
Спробуйте обережно підійти ближче, встановити зоровий контакт і назвати дитину на ім’я. Можна також присісти або нахилитися, щоб фізично опинитися на одному рівні — це нагадає дитині, що ви — не просто голос, який ширяє над хаосом, а присутня та міцно пов’язана з нею особа.
3.Говоріть менше, кажіть більше
Виховний процес може перетворити нас на майстрів монологу. Ми починаємо з «Позбирай, будь ласка, ці олівці», а через 60 секунд вже пояснюємо важливість організованості та чистоти і розповідаємо, чому святий Бенедикт вірив у порядок і красу.
Намагайтеся говорити коротко і лаконічно. Одна інструкція. Одне чітке речення. Потім пауза. Дитині набагато простіше засвоїти кілька прямих слів, ніж лекцію, незалежно від того, які ми блискучі оратори, чи які у нас шляхетні наміри.
4.Введіть невеличкі ритуали (навіть посеред хаосу)
Літо викидає повсякденну рутину у сміттєвий кошик, і часто у цьому полягає частина задоволення. Але надмірна непередбачуваність — ворог дитячого самоконтролю та вміння слухати. Введення невеликих ритуалів — таких, як постійний час пробудження, спеціальна пісня для прибирання кімнати або спільна вечеря без екранів — може мати велике значення.
Не треба планувати кожну хвилину. Всього кілька ключових моментів протягом дня можуть допомогти дітям принести велику користь.
5.Пам’ятайте: ви не зазнаєте невдачі
Коли діти ігнорують нас, або втрачають самоконтроль, або сваряться між собою через дурниці, легко подумати, що це ми робимо щось не так. Але ці моменти не означають, що ми зазнали невдачі — вони означають, що всі ми люди: як батьки, так і діти.
Вони ростуть, навчаються, експериментують, розширюють свої можливості. З ними разом зростаємо і ми — у терпінні, стійкості, прощенні (і смиренні, незалежно від того, просили ми про це чи ні).
6.Несіть благодать у безлад
Іноді все, на що ми здатні, відтираючи зі стіни відбитки масних пальців, це прошепотіти молитву: «Господи, допоможи мені добре любити їх — навіть зараз». У цьому є благодать. Не досконалість, не Інстаграм-виховання, а благодать, яка допомагає нам пережити подібні моменти.
Зрештою, наші діти можуть не пам’ятати кожної такої ситуації, але вони пам’ятатимуть, як ми змусили їх почуватися. Чи намагалися ми вислухати їх навзаєм? Чи пропонували обійнятися після того, як не стрималися і накричали? Чи продемонстрували те терпіння, якого вимагаємо від них (навіть якщо на це нам знадобилося три спроби)?
Тож, якщо ви знову ловите себе на тому, що рахуєте хвилини до сну або вп’яте повторюєте: «Припиніть відбирати одне в одного деталі конструктора», підбадьортеся!
Ви робите добру і святу справу. Може, це не схоже на героїзм, але це любов, яка проявляється через щоденне терпіння, неодноразові нагадування і безладне прощення. Це саме та любов, яка формує душі.
У крайньому разі, у магазині за рогом завжди є морозиво. Для них. Для вас. Задля миру.
Переклад CREDO за: Керіт Ґардінер, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
