Це сталося 4 липня 1976 року, на двохсотріччя постання Сполучених Штатів. Архієпископ Фултон Дж. Шін мав виголосити гостьову проповідь на полуденній Месі, а я був одним із міністрантів.
Мені тоді було чотирнадцять років, і я чув про Шіна від свого батька. Чув, що він щотижня вів телевізійну програму, яка регулярно набирала найвищі рейтинги. Навіть у ті юні роки я розумів, що це велике досягнення. Тому я інстинктивно знав, що можливість прислужувати йому на Месі це також щось дуже важливе.
Але те, що запам’яталося найбільше з того дня, сталося після Меси. Архієпископ Шін сидів у сакристії з нами, міністрантами, жартуючи про завелику кількість ладану. Він справив на нас враження доброго, літнього дідуся. Йому було 76 років (прим. автора спогадів — насправді вже 81); Господь покличе його до себе через три роки.
Раптом молодий, гарно вбраний гіпі зайшов до сакристії і почав крутитись навколо архієпископа Шіна, розмахуючи книжкою, здається, власного авторства. Він сказав, що щойно повернувся після кількох років перебування на Далекому Сході, що написав книжку, в якій поєднав найкращі елементи католицизму та східного містицизму, і що хоче, щоб Шін її прочитав.
Фултон Шін обернувся з великим, праведним гнівом і вигукнув — а насправді заревів — на того чоловіка: «Забирайся! Забирайся! Католицька віра — це дар від Всемогутнього Бога, і я не дозволю тобі її осквернити. ГЕТЬ!»
Потім він швидко повернувся до своєї попередньої поведінки милого дідуся, і продовжив жартувати з нами.
Я ніколи не забуду цю сцену. Це було 35 років тому. Я НІКОЛИ не забуду цю сцену.
Звісно, багато людей світу цього сказали би, що Шін був вередливим старим із якимось розладом особистості. Багато хто в Церкві сказав би, що йому бракувало любові; що він мав би сісти й поговорити з цією людиною; мав би проявити більше розсудливості, мав би бути менш осудливим, бла-бла-бла…
Адміністратор сторінки Laudem Gloriae, яка розмістила це свідчення, додала:
«Архієпископ розумів — як мало хто розуміє сьогодні, — що там, у присутності Господа нашого, перед вівтарем, де щойно відбулася Свята Жертва, він стоїть на святій землі. Той, хто зарозуміло входить у це священне місце, розмахуючи книжкою, яка зневажає Господа нашого, може очікувати не менше ніж суворого докору, що його добрий єпископ мав моральну ясність (і мужність) дати. Якби ж у нас було більше пастирів із такого роду!
фінансово.
Щиро дякуємо!
