Її життя було свідченням віри, милосердя і служіння тим, хто найбільше цього потребував. Матір Елісва Вакаїл, засновниця першої спільноти кармеліток-терціарок в Індії, проголошена блаженною.
Під час церемонії в Кочині, що відбулася 8 листопада 2025 року, папський посланець кардинал Себастьян Френсіс, архієпископ Пенанґа, сказав: мати Вакаїл є взірцем святості, вкоріненої в повсякденному житті.
У церемонії взяли участь, серед інших, архієпископ Леопольдо Джіреллі — Апостольський Нунцій в Індії, кілька кардиналів, духовенство, миряни й тисячі вірних; о.Мігель Маркес Калле OCD, Генеральний настоятель Ордену босих кармелітів о.Марко К’єза OCD, Генеральний постулятор OCD. «Церква з великою радістю і вдячністю відзначає не лише її героїчні чесноти, але й її простоту і радикальне свідчення через богоцентричний спосіб життя. Вона залишилася вірною Богові до самого кінця, з благородною стійкістю», — цими словами кардинал Себастьян Френсіс розпочав свою проповідь.
Мати Елісва відіграє важливу роль в історії католицизму в Індії, оскільки вона заснувала Конгрегацію кармеліток-терезіанок (СТС), що постала 1866 року як перша в Індії жіноча конгрегація корінних народів.
Від дружини й матері — до матері духовної
Мати Елісва Вакаїл була першою монахинею з Керали, найпівденнішого штату Індії. Вона жила на межі ХІХ і ХХ століть. Перш ніж прийняти покликання до богопосвяченого життя, Елісва мала свою сім’ю. Потім овдовіла.
У проповіді кардинал Френсіс наголосив, що історія матері Елісви відображає шлях кожної святої — «конкретне, постійне й послідовне ‘так’ Богові в кожній ситуації, в яку Він їх ставить». Папський посланець підкреслив любов нової блаженної до Пресвятої Євхаристії, її відданість Діві Марії, а також її чуйність і співчуття до бідних і тих, хто найбільше цього потребує.
Піонерка жіночого чернечого життя в Індії
Елісва Вакаїл, яка жила з 1831 по 1913 рік, була першовідкривачкою богопосвяченого життя в своїх обставинах. Вона започаткувала шлях до консекрованого життя для жінок і латинського, і сиро-малабарського обрядів. Її інклюзивне бачення, наголосив кардинал Френсіс, «випереджало свій час і є справжнім вираженням синодальності в дії: спільний шлях у єдності».
У часи, коли суспільство Керали було глибоко кастовим і патріархальним, Мати Елісва обстоювала освіту і розширення прав та можливостей жінок.
Малайзійський прелат додав, що основою непохитної віри нової блаженної є духовність, «вкорінена в учнівстві Христа через хрещення — серце самої синодальності».
Освіта і благодійність
Мати Елісва також була ревною пропагандисткою жіночої освіти. Вона заснувала школу, дитячий будинок і жіночий коледж, піклуючись про бідних та маргіналізованих жінок. Її робота, як згадував посланець Лева XIV, є «тривалим свідченням палкого співчуття й віри». Кардинал Френсіс назвав нову блаженну «справжнім маяком надії та духовною матір’ю для нашого часу».
Нарис життєвого шляху
Елісва від Пресвятої Діви Марії (у світі: Елісва Вакаїл) народилася 15 жовтня 1831 року в Очантуруті (штат Керала, Індія) в заможній родині землевласників, які були глибоко віруючими.
Її брат Луї, пізніше висвячений на першого священника для провінції Святого Пія X босих кармелітів в Індії, став відомим ученим, лінгвістом та одним із перекладачів Біблії на малаялам.
Елісва була найстаршою з восьми дітей цієї сім’ї. Вже змалку вона вирізнялась побожністю, зокрема марійною, але, слухняна волі батьків, у 16 років вийшла заміж за Ватару Вакаїла, багатого підприємця з місцевості Кунаммаву — який несподівано помер незабаром після народження їхньої єдиної доньки Анни.
«Через ці особисті переживання Мати Елісва може ототожнюватися з кожною дружиною, кожною вагітною жінкою, кожною матір’ю і кожною вдовою. Завдяки частій молитві перед Пресвятими Дарами, творячи діла милосердя й підкоряючись Святому Духові, вона дозволила Богові перетворити свою сутність із дружини й матері на наречену Христа і духовну матір для багатьох», — підкреслив у проповіді кардинал Себастьян Френсіс.
Овдовівши, Елісва обрала життя молитви і самотності. В епоху, яка змушувала молодих вдів повторно виходити заміж, Елісва обрала шлях молитви, простоти і служіння. Вона збудувала невелику хатинку з тростини біля будинку свого чоловіка в Кунаммаву, де жила на самоті зі своєю дитиною, присвячуючи себе молитві та турботі про бідних.
1862 року вона познайомилася з італійським кармелітом Леопольдо Беккаро і під його духовним керівництвом заснувала першу місцеву спільноту Третього ордену босих кармеліток (TODC) у Кералі — який згодом став орденом кармеліток-терезіанок.
Її зразкове життя віри і смиренне підкорення Богові сприяли тому, що її сестра Терезія і дочка Анна долучилися до її способу життя. Ці три жінки стали основою Третього ордену босих кармелітів (TOCD) і теперішньої Конгрегації терезіанських кармеліток (CTC).
Їхнім першим монастирем був дім із бамбукових тростин. Мати Елісва приймала жінок обох обрядів, поширених в Індії, і перші 20 років нова спільнота розвивалась у двох обрядах. 13 лютого 1866 року три жінки латинського обряду (Елісва, Терезія та Анна) отримали кармелітський скапулярій, а 6 липня 1868 року склали чернечі обіти.
Після рішення папи Лева XIII створити перші сиро-малабарські вікаріати виникли два незалежні жіночі інститути: Згромадження кармеліток-терезіанок (CTC) латинського обряду та Згромадження Божої Матері Кармелю (CMC) сиро-малабарського обряду. Сьогодні ці конгрегації разом налічують понад 7000 сестер і 209 монастирів, які служать в Індії, Африці, Америці, Німеччині, Італії та Англії.
Мати Елісва заснувала монастир св.Йосифа разом із сестрами латинського обряду у Варапузі, де провела останні 23 роки свого життя й відійшла до вічності 18 липня 1913 року і там її поховали. Пізніше її тіло перенесли до каплиці-гробниці під назвою Смруті Мандхірам у монастирі св.Йосифа CTC у Варапузі.
Чудо за заступництвом блаженної
Підставою до беатифікації стало чудесне зцілення дитини в утробі матері. 25‑річна жінка дізналася про вагітність у жовтні 2004 року й почала проходити звичайні обстеження. 24 травня 2005 року, на 34‑му тижні, УЗД в лікарні «Lourdes Hospital» в Ернакуламі виявило у плода підозру на розщеплення губи та піднебіння (заяча губа). Наступного дня вагітна пройшла ще одне ультразвукове обстеження, яке підтвердило розщеплення губи.
Черниця ордену кармеліток, заснованого Матір’ю Елісвою — відповідальна за медсестер, які працювали у відділенні гінекології, та настоятелька монастиря, — запропонувала молитися за зцілення дитини. 27 червня 2005 року, зустрівши її в лікарні, вона запропонувала стражденній звернутися до Матері Елісви і дала їй іконку з молитвою. До молитов приєдналися чоловік та інші родичі.
Молитви тривали 28 і 29 червня, коли жінка народила абсолютно здорову дівчинку, яка не мала жодних вад розвитку ні верхньої губи, ні піднебіння, ні зубного ряду. Завдяки заступництву Матері Елісви дитина була чудесним чином зцілена в утробі матері, що вразило медиків.
З використанням матеріалів: Vatican News, The South First, Aleteia, Radio Veritas Asia
фінансово.
Щиро дякуємо!
