Опубліковано звіт, підготовлений за результатами роботи комісії, яку скликав папа Франциск.
Виключається можливість рухатися в напрямку допущення жінок до дияконату в розімінні ступеню Таїнства священства; хоча на сьогодні неможливо сформулювати остаточне судження, як у випадку зі священницьким рукоположенням. «Так», натомість, сказано створенню нових служінь для сприяння синергії між чоловіками та жінками, повідомляє Vatican News.
«Status quaestionis історичних досліджень та богословського аналізу, розглянутих у їхній взаємозалежності, виключає можливість рухатися в напрямку допущення жінок до дияконату, що розуміється як ступінь Таїнства священства. У світлі Святого Письма, Традиції та вчення Церкви ця оцінка є вагомою, хоча на сьогодні вона не дає змоги сформулювати остаточне судження, як у випадку з пресвітерськими свяченнями». Такого висновку дійшла друга комісія під головуванням кардинала Джузеппе Петроккі, вислуженого архієпископа Л’Аквіли. За дорученням папи Франциска комісія вивчала можливість запровадити висвячення жінок у диякони і завершила свою роботу в лютому цього року. Семисторінковий звіт про це кардинал Петроккі передав 18 вересня Папі Леву XIV, а в четвер 4 грудня 2025 року текст оприлюднили, за бажанням Святішого Отця.
Під час першої сесії роботи (2021) комісія дійшла висновку, що «Церква в різні часи, у різних місцях і в різних формах визнавала титул диякона/диякониси щодо жінок, однак надавала йому неоднозначне значення». 2021 року богословська дискусія одностайно дійшла висновку, що «систематичне дослідження дияконату в межах богослов’я Таїнства рукоположення порушує питання про сумісність дияконського рукоположення жінок із католицьким ученням про священство». Комісія також одностайно висловилася за створення нових служінь, які «могли би сприяти синергії між чоловіками й жінками».
Під час другої сесії (липень 2022) комісія схвалила (7 голосами «за» і 1 «проти») формулювання, наведене на початку цієї статті — яке виключає можливість руху в напрямку допущення жінок до дияконату як ступеня Таїнства священства, але без винесення на сьогоднішній день «остаточного рішення».
Врешті, на останній сесії (лютий 2025), після того як за вказівкою Синоду було дозволено всім охочим надіслати свої пропозиції, комісія розглянула всі отримані матеріали. «Хоча матеріали надійшли у значній кількості, — тільки 22 особи або групи надіслали свої напрацювання, і вони представляли лише кілька країн. Отже, хоча матеріалів багато і в деяких випадках вони добре аргументовані, — їх не можна вважати голосом Синоду, а тим більше голосом Божого люду загалом».
У доповіді кардинала підсумовано аргументи «за» і «проти». Прихильники стверджують, що католицька і православна традиція, згідно з якою дияконське (а також пресвітерське та єпископське) рукоположення надається виключно чоловікам, суперечить «рівності чоловіка й жінки як Божого образу», «рівній гідності обох статей, що ґрунтується на цьому біблійному твердженні», визнанню віри, що «немає вже юдея і грека, раба і вільного, чоловіка і жінки, бо всі ви є “одним” у Христі Ісусі» (Гал 3,28); соціальному розвитку, «який передбачає рівний доступ обох статей до всіх інституційних і оперативних функцій».
З протилежного боку було висунуто таку тезу: «Чоловіча стать Христа, а отже, і чоловіча стать тих, хто отримує рукоположення, не є випадковою, а є невід’ємною частиною таїнственної сутності, зберігаючи божественний порядок спасіння у Христі. Зміна цієї реальності була б не просто коригуванням служіння, а руйнуванням шлюбного виміру спасіння». Цей параграф був винесений на голосування і отримав 5 голосів «за» його підтвердження в такому формулюванні, тоді як інші 5 членів проголосували за його вилучення.
9 голосами «за» і одним «проти» було висловлено побажання розширювати «доступ жінок до інституційних служінь, встановлених для служіння спільноті (…), забезпечуючи таким чином також належне визнання Церквою дияконії охрещених, зокрема жінок. Це визнання стане пророчим знаком, особливо там, де жінки досі страждають від дискримінації за статтю».
У своїх висновках кардинал Петроккі підкреслює, що є «гостра діалектика» між двома богословськими напрямками. Перший стверджує, що рукоположення диякона призначене для служіння, а не для священства: «цей фактор відкрив би шлях до рукоположення дияконис». Другий, навпаки, наполягає «на єдності таїнства священницького рукоположення, разом зі шлюбним значенням трьох ступенів, що його становлять, і відкидає гіпотезу про жіночий дияконат: він також звертає увагу на те, що якби було схвалено допущення жінок до першого ступеня рукоположення, то виключення їх з інших ступенів годі буде пояснити». Тому, на думку кардинала, для подальшого дослідження потрібен «ретельний і розширений критичний аналіз самого дияконату, тобто його сакраментальної сутності й церковної місії, з’ясувавши деякі структурні та душпастирські аспекти, які на сьогодні не є повністю визначеними». Адже є цілі континенти, де дияконське служіння «фактично не існує», а на інших воно часто «збігається з ролями, властивими мирянським служінням або міністрантам під час літургії».
фінансово.
Щиро дякуємо!
