Мойсей, Йоан Хреститель, св. Павло — на цих трьох постатях зосередив свою проповідь під час ранкової Меси 18 жовтня Папа Франциск.
Він підкреслив, що на долю кожного з них довелося багато страждань, але Господь ніколи не залишав їх. Потім, нагадавши про багатьох священиків і монахинь, які живуть у будинках престарілих, Папа закликав вірних відвідувати їх, тому що вони є «істинними святилищами святості і апостольства».
Початок та кінець апостольського життя Павла. В якості відправного пункту Папа Франциск використовував читання дня, щоб поміркувати над цими двома крайніми точками життя християнина. На початку апостольського життя, зазначив він, коментуючи Євангеліє, учні були молодими і сильними, і навіть «демони прибиралися геть від їх проповіді». Перше читання, сказав далі Папа, показує св. Павла наприкінці його життя.
«У цього апостола був радісний, натхнений початок. Але і йому був приготований захід сонця. Думаю, корисно поміркувати про захід життя апостолів… У зв'язку з цим мені згадуються три образи: Мойсей, Йоан Хреститель і Павло. Мойсей це глава Народу Божого, сміливий, він боровся з ворогами, і навіть боровся з Богом, щоб врятувати народ: він був сильним! Наприкінці він стоїть один на горі Нево, дивлячись на обітовану землю, ступити на яку йому не судилося. Він не міг увійти в обітницю. Йоан Хреститель: в останні дні муки не обійшли його стороною. Він опинився у владі слабкого, п'яного і розпусного правителя, у владі заздрості перелюбниці і примхи танцівниці».
Апостол Павло, у першому читанні, також говорить нам про тих, хто його залишив, хто шкодив йому, виступаючи проти його проповіді. Він розповідає, що в суді ніхто не допоміг йому. Всі його кинули. Але, каже св. Павло, «Господь став при мені й підкріпив мене, щоб проповідь здійснилася через мене та щоб усі погани її чули».
«У цьому велич апостола, який своїм життям робить те, що говорив Йоан Хреститель: «Він має рости, я ж маліти». Апостол — це той, хто дає життя, щоб Господь зростав. І в кінці його чекає такий захід… А також Петра, з обітницею, «Коли постарієш, поведуть тебе куди не хочеш». І коли я думаю про захід життя апостолів, я згадую ці святилища апостольства і святості, якими є будинки престарілих для священиків і монахинь: відмінні священики, відмінні черниці, постарілі, з вантажем самотності, очікуючи, що Господь прийде постукати в двері їх серця. Для Церкви це справжні святилища апостольства і святості. Давайте не забувати про них!».
Якщо дивитися глибше, сказав Папа, це прекрасні місця. Часто можна почути, як хтось зробив паломництво в те чи інше святилище:
«І я запитую себе, чому у нас, християнин, не виникає бажання відвідати — що було б справжнім паломництвом — ці святилища святості і апостольства, де живуть священики і черниці на спокої? Хтось із вас мені розповідав кілька днів тому, що, коли він був в одній країні з місією, ходив на цвинтар і бачив могили безвісних місіонерів, священиків і черниць, померлих 50, 100, 200 років тому. І сказав мені: «Всіх їх можна було б зарахувати до лику святих, тому що в підсумку залишається тільки ця щоденна святість». У будинках престарілих ці священики і черниці очікують Господа, як очікував Його Павло: трохи сумні, будемо чесними, але і з миром у душі, з радісним обличчям».
«Нам всім буде корисно — завершив Папа — подумати про цей етап життя, яким є захід апостола, і просити Господа: «Бережи їх в цей час, щоб вони ще раз могли сказати: «Так, Господи, я хочу слідувати за Тобою»».
За матеріалами: Радио Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
