Історія кожного органа – як життя людини. Незвичайна, особлива та індивідуальна, як і в людей. Тільки «історії органні», звичайно, – триваліші за «людські», а вік органа – довший за людське життя… Ось і миколаївський орган має свою унікальну долю, майже людську.
«На початку XX ст. святі Меси у Миколаївському римо-католицькому храмі св.Йосипа відбувалися в органному супроводі. Сліди інструмента дивним чином загубилисЯ після ІІ Світової війни. Навіть старожили Миколаєва точно не можуть розповісти про долю старого органа – лише те, що це був порівняно невеликий інструмент доброї якості. Останнього з органістів звали Лео Ґете, він був не тільки прекрасним музикантом, а й постраждав за віру. Це добре збереглося у пам’яті миколаївських римо-католиків.
Лео Олександр Ґете (1908-2002) народився в Миколаєві. Був надзвичайно обдарований музично. У 17 років став керівником церковного хору та органістом римо-католицького храму св.Йосипа (1925-1928 рр.). Був тяжкий час: масові репресії звалилися на священнослужителів та віруючих. Щоб уникнути арешту, сім’я Ґeте переїхала в Уфу. Але це не врятувало від переслідувань. Лео заарештували. Коли вдалося вирватися з катівні, – повернувся до Миколаєва, став викладати музику й німецьку мову в школі. Попри небезпеку, вирішив знову бути органістом у католицькій церкві. Це було в 1930-1936 рр.
1936 року миколаївський храм закрили і безжалісно пограбували. Настоятель – о. Крістіан Зіске – був розстріляний. Сім’я Ґeте покинула місто і виїхала у Сибір. Але 1942 р. органіста заарештували в Іркутську: знову в’язниця, табори. У таборах ГУЛАГу провела 10 років свого життя і дружина Лео – Ельза. Діти виховувались у дитбудинку. Заслання закінчилося 1956 р., а наступного року Ґeте реабілітували. У 60-ті рр. він працював піаністом в Іркутському державному Університеті, згодом в Алма-Аті.
1974 року Лео Ґeте назавжди покинув СРСР і виїхав до Німеччини. Попри пережите, ціле життя був глибоко віруючою людиною. В останні роки часто повторював дружині: «Бог посилає мені випробування, але я залишаюся Йому вірний». Помер він у Кельні 2002 р. з молитвою на вустах…
Долі людей та органів переплелися… Органіст Лео Ґете грав на тому давньому зниклому миколаївському органі. Відтоді у Миколаєві взагалі органа не було. На півдні України до теперішнього часу було всього лише сім органів: три – в Одесі та чотири – в Ялті. Несподівано прибув новий орган до Миколаєва з… Донецька.
Новий орган – нова доля. Цей інструмент здійснив набагато довший шлях до Миколаєва. Його привезли в Україну з Німеччини. Христусовець о.Володимир Дзідух TChr, займаючись будівництвом храму Ісуса Христа Царя Всесвіту в Донецьку, відгукнувся на прохання своїх парафіян. Вони мріяли, щоб у новому храмі святу Месу прикрашали звуки «справжнього органа». З чималими труднощами о.Володимиру вдалося привезти орган з м.Бохума. Це стало можливим завдяки групі німецьких католиків «Arbeitskreis-Donezk».
Спочатку не було жодних перешкод – мали офіційний дозвіл німецької влади на вивіз інструменту із зачиненої церкви. Коли донеччани приїхали за органом – несподівано почалися протести проти його вивозу в Україну. На щастя, питання залагодили. І знову нові труднощі при ввезенні в Україну, нові бюрократичні перепони. Зрештою, бохумський орган у розібраному вигляді приїхав до Донецька, очікуючи, щоб зазвучати на святій Месі…
Отець Ришард Карапуда TChr, який прийшов на місце о.Володимира, завершував оздоблення нового донецького храму. Через проблеми з установкою органа було вирішено передати його храму м.Миколаєва та просити німецьких католиків допомогти знайти для Донецька інший інструмент – менших розмірів.
У грудні 2008 р. у миколаївському храмі св.Йосипа встановили бохумський орган. Інструмент побудований у 50-ті роки фірмою «Брати Штокман» з м.Верля у Вестфалії. Він має 28 регістрів, 2 мануали і ножну клавіатуру, майже 2500 труб.
Урочисте освячення і благословення органу відбулося 28 березня 2009 р. Очолили торжество єпископ-ординарій Одесько-Сімферопольської дієцезії Броніслав Бернацький і генеральний настоятель Товариства Христусового для закордонної Полонії о.Томаш Шєліцький TChr.
Ім’я миколаївського органіста Лео Олександра Ґете було увічнене у день освячення нового органа. На честь музиканта відкрито меморіальну дошку.
Орган подолав важкий шлях із Бохума (де він був «безхазяйний» і довго не грав, бо той німецький храм зачинили назавжди) до Донецька, а потім із Донецька до Миколаєва. І, нарешті, знайшов свій храм, свій дім. І знову зазвучав… Зазвучав на Літургії та під час органних концертів. Залунали звуки органа у храмі, де грав колись Лео Ґете. Відкрилося нове дихання. Життя німецького органа на українській землі триває…