Любов без радості — несправжня

Роздуми над Словом Божим на свято св. апостола Матія

Святий Матій, реалізуючи своє життєве покликання, вчить нас, що унікальним плодом любові є радість. Тільки тоді можемо віддати своє життя в чужі руки, коли ми насправді віддали його в Божі руки. Одночасно ми стаємо носіями любові й радості. Любов без радості неправдива. Любов без повної згоди на жертву, на «втрату» свого життя є непорозумінням.

Тільки той може бути моїм приятелем, кого я люблю і відчуваю взаємність. Названі приятелями обмінюються інформацією, пізнають, не бояться одне одного. Розмовляють про Господа, про те, чим живуть. Пізнаючи Ісуса, Його приязнь, якою нас обдарував, ми маємо жити творчо і ефективно. «Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався» (Йн 15, 16).

«Це Я вам заповідаю, щоб любили один одного!» (Йн 15, 17), у такий спосіб ми знаходимо Бога Живого, «де любов взаємна і доброта». Відчуваючи потребу любові, ми не вміємо любити, не вміємо проявляти любов. Подібно як із вірою: жива віра провадить до дієвого апостольства , а не тільки до говоріння про нього; так само любов вимагає дії, щоб називатися любов’ю. Любов між людьми є відповіддю на те, що існує між Отцем і Сином: «Я зберіг заповіді свого Отця і перебуваю в любові Його» (Йн 15, 10).