Виграш «жінки з бородою» на цьогорічному Євробаченні черговий раз показав мені, що світові потрібно дозволити мати свої ігрища. В тіні цієї перемоги, у неділю пополудні ми спільнотою вийшли на вулиці, аби проголошувати Ісуса Воскреслого. І це наше завдання: проголошувати Ісуса, а не цензурувати світ і його розваги.
Ще кільканадцять років тому було у мені чимало спротиву щодо світу, я хотів — як чимало тодішніх 20-річних — узяти меча і йти на барикади,аби показати невіруючим, як має виглядати їхнє життя. Мені здавалося, що я маю на це право, бо ж я знаю Ісуса. Те, що в мене нічого не виходило, зроджувало сум і розчарування.
По роках бачу, що було в мені велике прагнення впорядкувати світ згідно (sic!) з засобами світу, тільки наклеюючи на це етикетку християнства.
Моя радість повинна мати джерело у чомусь повністю нелогічному, в тому, що Він відходить із цього світу (пор. Йн 14, 27). Ця нібито-неприсутність Ісуса у світі має бути для мене приводом для радості, а не до порушення свободи інших людей, навіть якщо вона є свободою, яка приносить смерть.
Цьому світові необхідно дозволити мати власні ігрища. Світ має право мати свої дивацтва і свій лад. Світ має право на гріх. Я маю змінювати себе, а не світ. Іти і проголошувати Ісуса Воскреслого.
Люди світу цього ніколи не змінюються підо впливом цензури; єдине, що може їх змінити, це інакша логіка, проголошена у спокої та без християнської агресії, яка завжди, як і кожна агресія, є тільки зовнішнім проявом безпорадності й напружень.
Багато хто нині гримить із висоти амвону про падіння «християнської цивілізації і Європи». Я завжди усміхаюся, коли чую ці гасла, бо пригадуються мені слова Гамалиїла з Діянь Апостольських про те, що якщо щось є божим (тут можна сказати: християнським), то воно вистоїть.
І варто себе запитати, наскільки те, що ми будуємо і визнаємо за християнське, є таким від початків, а наскільки це лише побожні мрії?
Ми забуваємо про логіку зерна, яке гниє. Шлях християнина це шлях «обумирання», буття свідком розпаду. Там, де інші бачать кінець і смерть, там християнин бачить життя. Може, замість гриміти і засуджувати, варто запитати себе самого, наскільки моє особисте життя має християнські корені й наскільки є сіллю на цьому світі?
Певно, що було би добре, якби усе на цьому світі було християнським; ось тільки Ісусові, здається, не про це ішлося.
Мир мій даю вам, мир мій залишаю вам: не як світ дає, я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не лякається.
Гжегож Крамер SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
