Розпочати канікули «слідами святого Петра»

«Ти Петро — Скеля, і Я на цій скелі збудую мою Церкву, й пекельні ворота її не подолають» (Мт 16, 13).

Оаза Дітей Божих із парафії Христа Царя Всесвіту м. Новограда-Волинського розпочала свої канікули реколекціями.

Разом з аніматорами діти вирушили 31 травня до Ясинівки, щоб крокувати слідами Святого Петра. Ця місцевість лежить за Червоноармійськом — приблизно 50 км від Новоград-Волинська. Прекрасна природа допомагала захопитися красою творіння, а відтак знайти Бога як автора прекрасного. Діти ходили на «Відкриті очі», до чого заохочував засновник Руху Світло–Життя о. Франциск Бляхніцький. Сенсом цього виходу на природу було те, щоби вчитися слухати звуки оточуючого світу, звертати увагу на те, що з першого погляду непомітне.

За час духовних вправ діти пізнавали біографію вибраних пап. Здобували знання про Церкву, про послух папі, про непомильність Єпископа Рима у справах віри та моральності. Життя пап відкривало перед дітьми реальність святості. Під час творчих занять оаза вготовляла герб Святішого Отця. Можна було помітити, як діти прагнули показати особистість кожного папи через символи в гербі. Особливу фантазію вони проявили, малюючи герб святого Петра. У першого Папи Римського герба ж не було! Треба було його створити.

Радість спільноти була можлива завдяки Євхаристії. Щодня діти брали участь у Святій Месі, до якої дуже активно готувалися, співали, грали на музичних інструментах, читали Слово Боже. Прекрасним доповненням до реколекцій стали проповіді о. Олександра Аніскова — настоятеля парафії в Червоноармійську. А самі діти давали такі свідчення: «Взагалі я знав трошки про святих Йоана Павла ІІ і Бенедикта. Тут, на оазі, я дізнався дуже багато цікавого про різних пап. Тепер можу з гордістю йти до своїх однокласників і розповідати їм про мою Церкву» (Іван). «Мені сподобалась оаза Дітей Божих тому, що більше пізнаю Бога, збагачую свій  духовний стан. Тут я знайшла хороших друзів, які також чогось мене навчили» (Анастасія). «Звичайно, що було важко, бо дорога на Божу гору вимагає зусилля, але я такий щасливий. З Божої гори краще видно» (Сашко).

Оаза пам’ятала в молитві про нашу державу, лунали прохання до Бога про мир. Учасники заохочували один одного до миру між собою. Бо краса Церкви залежить від краси кожного з нас. Дякуємо Господу за цей благословенний час, за всі благодаті, за дар бути християнином і радість перебування у спільноті Церкви.