Роздуми над Словом Божим на четвер XXIV звичайного тижня, рік ІІ
Що Богу можна, а що не можна? Фарисей Симон має свою думку, яку боїться висловити вголос: хоча вважає Ісуса лише (чи, можливо, для нього — аж) пророком, тобто Божим посланцем, але певен, що пророк не повинен стикатися з гріхом, із грішниками. Бог має бути далекий від зла і грішник не може Його зустріти. Ісус же показує інше обличчя Бога: справжнього Отця, котрий не відвертає свого обличчя ні від кого. Навіть від того, хто вважається втраченим у людей — в побожних людей (фарисеї були саме такими).
Також і сьогодні християни не повинні бажати засудження Богом та всякого зла жодній людині: навіть найбільшим грішникам, навіть убивцям, навіть загарбникам. Божа любов дивна. В першому читанні ми знаходимо сповідь колишнього Савла — переслідувача Церкви, який став апостолом Павлом і потрудився більше від інших апостолів. Він сам з покорою визнає, що це не він трудився, а, як сам він каже, «Божа благодать, що була зі мною». Хочемо прощення наших численних провин? «Прости нам…, як і ми прощаємо». Змінити нас з фарисея на Божу людину може лише Христос, лише Божа благодать.
Господи, котрий зустрічався з грішниками, аби їх привести до благодаті, дай мені так само наближатися до людей. Нехай моє ставлення до ближніх — і цих близьких, і тих далеких — буде сформоване під впливом Твоєї любові.
фінансово.
Щиро дякуємо!
