На завершення пленарної сесії Папської Академії наук Святіший Отець зустрівся з її учасниками. За цієї нагоди в штаб-квартирі Академії у Ватиканських садах було відкрито бюст Бенедикта XVI.
«Це погруддя Бенедикта XVI ставить нам перед очима особу та обличчя дорогого Папи Ратцінґера, — зокрема, сказав Папа Франциск, — нагадує нам про дух його учення, його приклад, його труди, його відданість Церкві, його нинішнє “монастичне” життя. Цей дух зовсім не змаліє з плином часу, але ставатиме з покоління в покоління щоразу більшим і могутнішим. Бенедикт XVI — великий Папа. Він великий з огляду на силу і проникливість свого розуму, великий з огляду на свій значущий внесок у теологію, великий з огляду на свою любов до Церкви і до людей, великий з огляду на свої достоїнства і релігійність. Як вам добре відомо, його любов до правди не обмежується теологією та філософією, але відкривається на різні науки. Його любов до знання охоплює і турботу про вчених, незалежно від раси, національності, культури, релігії; турботу про цю Академію, членом якої його призначив св. Йоан Павло ІІ».
Святіший Отець нагадав, що саме Бенедикт XVI уперше запросив президента Папської Академії наук до участі в Синоді єпископів про нову євангелізацію, усвідомлюючи значення науки для сучасної культури. Франциск також висловив вдячність Богові за той дар для Церкви й світу, яким є Бенедикт XVI.
Потім Папа перейшов до теми самої пленарної сесії, яка власне того дня, 27 жовтня, завершилася. Темою обговорень у Папській Академії наук була еволюція поняття природи. Святіший Отець підкреслив постійну присутність Бога у природі як її Творця. Визначаючи правила розвитку природи, Він дав їй автономність.
Світ народжений не хаосом, він «напряму походить від Вищого начала, яке творить із любові. “Великий вибух”, який сьогодні вважають початком світу, не суперечить втручанню Бога-Творця, а вимагає його. Еволюція у природі не суперечить поняттю Сотворіння, оскільки еволюція закладає створення істот, які еволюціонують». Це цитата з виступу Папи Римського на завершення пленарної сесії. Папа відзначив, що з появою людини «Бог робить іще більше»: Він наділяє людину «відповідальністю за творіння», а автономія, яку Бог дає людині, «відрізняється від автономії природи»: це і є «свобода», але її не завжди поважають відповідно до Божого задуму.
Звертаючись до ватиканських академіків, Святіший Отець наголосив: «Саме вченого, а особливо християнина-вченого, слід питати про майбуття людства і Землі, і як зі створіння вільного та відповідального, від нього слід очікувати участі в приготуванні цього майбутнього, його збереженні, усуванні загроз для середовища, як природного, так і людського. Водночас, однак, учений повинен керуватися довірою, що природа у своїх еволюційних механізмах має той потенціал, що його покликані відкрити й реалізувати розум і свобода, аби розвиватися згідно з задумом Творця. І тоді, хоч би яка вона була обмежена, діяльність людини бере участь у силі Божій, і людина спроможна збудувати світ, який пасує людському життю — тілесному і водночас духовному; збудувати людяний світ для всіх людей, а не тільки для групи чи привілейованого стану. Ця надія і довіра до Бога, Творця природи, і до здібностей людського духа спроможні надати дослідникові нову енергію та глибокий мир. Однак правда й те, що діяльність людини, коли її свобода перетворюється в автономію — і це не свобода, а саме автономія, — руйнує творіння, а людина посідає місце Творця. Це тяжкий гріх проти Бога-Творця», — підкреслив Папа.
За матеріалами: Radiо Watykańskie, Радио Ватикана