13 лютого 2015 року відійшов до вічності Петро Артемович Перевозник, Заслужений архітектор України, за чиїми проектами відроджено і збудовано чимало святинь Католицької Церкви на Житомирщині, Київщини, Волині. Заупокійну Святу Месу за нього служили в суботу, 7 березня, в Житомирі, у монастирі Сестер св. Бенедикта. Очолив Божу Службу ординарій Харківсько-Запорізької дієцезії єпископ Станіслав Широкорадюк.
Петро Артемович народився 22 лютого 1944 р. в м. Ізюмі, Херсонської області. 1972 року закінчив архітектурний факультет Львівського політехнічного інституту. Майже чверть століття співпрацював із Житомирською, а пізніше — Києво-Житомирською дієцезією.
Ця співпраця розпочалася з розбудови (слова «реконструкція» або «відновлення» тут можна вжити лише з великою долею умовності) парафіяльного будинку з резиденцією єпископів при кафедральному соборі св Софії, що в Житомирі. Після цього було понад 20 храмів, каплиць, монастирів по всій дієцезії. Й дуже часто внесок у таку роботу полягав не лише у підготовці проектів та проведенні будівельних робіт, але й у вирішенні суто організаційних питань. Так, наприклад, зведення монастиря Ордену Сестер св. Бенедикта у Житомирі стало можливим саме завдяки активній діяльності Петра Артемовича в справі отримання земельної ділянки та дозволів на будівництво.
Серед найбільших напрацювань нашого заслуженого зодчого можна назвати храми в Новограді-Волинському, Осиковому, Гришківцях, Зарічанах і Яблуниці (дитячі табори благодійної католицької місії «Карітас-Спес»), Ворзелі (Вища духовна семінарія Найсвятішого Серця Ісуса), монастир і храмовий комплекс Місіонерів Облатів Непорочної Марії в Обухові та вже згаданий житомирський монастир сестер-бенедиктинок. Він долучився до відбудови комплексу Управління Луцької дієцезії (м. Луцьк) та пам’ятки старовини — храму в с. Киверцях (Волинська обл.). Також у доробку пана Перевозника є протестантські святині, зокрема в Житомирі. Один із найвідоміших його проектів — церква Заповіту Ісуса Христа. Також за проектом Петра Артемовича збудовано, наприклад, житомирський пам’ятник жертвам Голодомору в Україні 1932-33 рр. За свою багаторічну працю Петро Артемович Перевозник був не лише відзначений званням Заслуженого архітектора і художника України, але також удостоєний почесного звання «Лицар Вітчизни». За відродження духовності на українських землях він отримав особливе благословення від Митрополита всієї України Блаженнішого Володимира, а також від Святішого Отця Бенедикта XVI.
Петро Артемович був глибоко віруючим і практикуючим християнином. Являв собою наочний приклад живої віри та церковної практики, який також можна назвати зразком практичного екуменізму, свідченням того, як єдність Христової Церкви виявляє себе у житті однієї конкретної людини. Жертовна праця на благо Католицької Церкви з боку людини, яка не тільки декларувала свою приналежність, але й насправді належала до Церкви Православної. Тобто справжньому християнину не треба нічого міняти: не треба «переходити» з однієї Церкви до іншої, щоб чинити людям і самій Церкві добро.
Під час заупокійної Меси владика Станіслав Широкорадюк особливо зазначив, що жертовність і відданість справі цього Зодчого знаходили відгук у серцях тих, кому пощастило з ним співпрацювати: його любили і цінували усі! І православні, й католики, і всі, кому він допомагав, хто з ним стикався і по роботі, і по життю.
Вічне спочивання дай йому, Господи, а світло віковічне нехай йому світить. Нехай відпочиває у вічному мирі. Амінь.
Жалобна Меса 7 березня 2015 р. в каплиці монастиря сестер-бенедиктинок, що його побудував цей зодчий
Яблуниця
Обухів
Зарічани
Житомир, пам’ятник жертвам Голодомору
Протестантська церква “Завіт Ісуса Христа” за проектом П.А.Перевозника
За матеріалами: Курія Києво-Житомирської дієцезії
фінансово.
Щиро дякуємо!
