Бог Авраама, Ісаака, Якова… Дмитра, Петра, Оксани

Роздуми над Словом Божим на ІІІ Великодню неділю, рік Б

Бог зізнається у своїй спільності з людиною крізь усе Святе Письмо, зізнається в тому, що має зі мною спільність, хоча я зіпсований гріхом. Господь каже про себе, що Він є Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова, Бог наших батьків. Він не каже, що Він є Той, хто Є, вічність, творець Всесвіту і всього буття, Той, від чийого обличчя тануть гори, кому підкорюються вітри і все, що існує. Він принижує себе, аби спуститися на мій рівень, на рівень свого творіння. Він і справді творець усього світу, всього, що існує, всієї вічності й часу, але Він хоче не цього: Господь хоче бути Богом людини. Він хоче бути Богом Іллі, Олексія, Анни, Єлизавети, Івана, Наталії, Дмитра… І поки Він не перелічить всіх людей, які вже були, які є і які будуть потім — цей перелік не буде повний.

Новий Завіт починається з родоводу Ісуса Христа. Господь знову каже про те, що Він хоче бути Богом людини, — хоче бути моїм Богом. Моя цінність у Його очах незрівнянно вища за створення Всесвіту. Така моя гідність! Крізь усю історію людства Господь каже, що любить мене, хоче бути моїм Богом, що моя цінність у Його очах коштовніша за все, що Він створив у світі; що мої гріхи та слабкість уже не становлять нездоланної прірви між мною та Ним: тільки признайся у спільності з Ним, визнай, що Він є твоїм Богом. «Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи», як каже апостол. Це все, що потрібно, аби визнати свою спільність із Ним.