Патріархи Сходу і політики збираються в італійському місті Барі, щоб обговорити ситуацію з гоніннями християн у країнах, де тривають війни, становище меншин, масові загибелі в Середземному морі. Це пропозиція Спільноти святого Егідія: провести міжхристиянський саміт у Барі 29-30 квітня 2015 р. та надати слово Східним Церквам.
Перед цим, 21 квітня, відбулася прес-конференція Андреа Ріккарді, засновника Спільноти св. Егідія, та Марко Імпальяццо в Залі миру Спільноти. Спільно з Федерацією Євангельських Церков організовується ініціатива, щоб відкрити гуманітарний коридор у Марокко та Лівані, яка гарантуватиме безпеку подорожі для шукачів притулку з Африки та Близького Сходу.
Ідея виникла як перший «міжхристиянський саміт» для того, щоб замислитися над драмою переслідуваних релігійних меншин. У ході підготовки до міжнародної дискусії «Християни на Близькому Сході: яке майбутнє?», планованої за ініціативи Спільноти св. Егідія та архидієцезії Барі, організатори перейнялася також і трагедією мігрантів, кілька сотень яких загинули в Середземному морі. Таким чином, якщо мета дискусії це «заповнити пустку думки, слухати й діяти», як висловився Андреа Ріккарді, то далі горизонт розширився до цілого спектру надзвичайних ситуацій, який, здається, не має меж. Більше того: за словами президента Спільноти Марко Імпальяццо, мета цього обговорення — «подолати надзвичайну ситуацію», починаючи від «слухання реальності» й надаючи слово протагоністам, главам християнських Церков Сходу. Вони бо «бачать, як ставиться питання про майбутнє їхніх спільнот на землях, де вони були присутні протягом століть, навіть раніше за мусульман».
У Барі мають дати свої свідчення європейські посадовці — від міністра закордонних справ Італії Паоло Джентілоні до секретаря Святого Престолу у справах відносин із державами, Поля Річарда Галлахера, та представників уряду Німеччини, Франції, Великобританії, США, Росії, Греції та Кіпру. Це має допомогти подолати «глухоту», що її проявляє міжнародна спільнота та її дипломатія щодо проблеми, яку досі вирішували або вдаючись до помилкових засобів (війна), або ж ховаючи голову в пісок. «Війна не допомагає, — сказав Імпальяццо. — Це не засіб вирішення конфліктів. Війни починаються й ніколи не закінчуються, і залишають по собі непередбачувані наслідки. Те, чого бракує, — це, натомість, легітимний інструмент міжнародної поліції, яка може діяти у визначених локальних ситуаціях, щоб віднайти рішення у кризах».
Для погашення кризи в Сирії, нагадав Андреа Ріккарді, відповідний дипломатичний засіб було сформовано у пропозиції «Save Aleppo». Це проект, покликаний урятувати Алеппо, місто тисячолітнього співіснування різних релігій та культур, встановлюючи перемир’я під захистом міжнародної спільноти. Це пропозиція, висунута Спільнотою св. Егідія та прийнята посланником ООН Стаффаном де Містурою, який представляє Раду Безпеки. На жаль, вона незрозуміло чому безслідно потонула у байдужості європейської влади. Гарна ідея, «що виявилася покинутою через різні події, але насамперед через забудькуватість і бездіяльність міжнародної спільноти», — сказав із жалем Андреа Ріккарді. Тим не менш, «будмайданчик залишається відкритим, навіть якщо його тимчасово залишили працівники, які були покликані виконувати роботу».
Ріккарді також нагадав пропозицію, яку він сам оголосив три роки тому і яка до сьогодні залишається не почутою, а саме — «Safe Haven». Вона стосується Ніневійської рівнини, де мешкають християни та інші меншини. Що треба зробити тепер, аби подібний провал не повторився на трагічному фронті морських переправ? Марко Імпальяццо навів промовисті цифри: від січня по сьогодні зі 133 переправ до Італії 105 вирушили з Лівії; з 17 тисяч біженців, що прибули до італійських берегів, 14 тисяч походять із лівійських земель. Отже, саме там необхідне втручання. У зв’язку з цим президент Спільноти поділився першими обнадійливими результатами дипломатії Спільноти св. Егідія: «Ми звернулися до уряду Тріполі з проханням продемонструвати свою добру волю та втрутитись у справу торговців людьми, щоб припинити цю ганьбу. Уряд Тріполі відповів позитивно, також погодившись допомогти гідно поховати жертв з останнього потонулого корабля. Ми вважаємо це маленьким, але конкретним сигналом про бажання розпочати серйозні переговори, аби замислитися над вирішенням проблеми гігантських розмірів».
На цьому ж рівні висувається ініціатива, розроблена Спільнотою разом із Федерацією Євангельських Церков. Вона покликана, як сказав Ріккарді, зробити так, щоб «прибуття до Європи в статусі біженців не означало більше для втікачів з Африки та Близького Сходу наражати себе на “мертву петлю” барж у хаосі Середземного моря». Цю ініціативу пояснив Марко Імпальяццо: «Мова про те, щоб відкрити гуманітарний канал у Марокко та Лівані, пов’язаний із консульствами європейських країн. Туди зможуть звернутися ті, хто просить притулку, щоб отримати візу, яка дозволить їм здійснити безпечну подорож до врятування». Подібні «дошки порятунку», сказав Імпальяццо, гіпотетично «вже передбачені Шенгенськими угодами та самим Лісабонським договором, який закладає певну форму “додаткового й тимчасового захисту” для тих, хто рятується втечею від війни чи природного катаклізму. В такий спосіб можна було би забезпечити транзитний шлях, надійний і захищений, для біженців, які втікають у Європу. Тяжкі кризи цих днів надають усі підстави вдатися до цієї міри, яка до того ж юридично дозволена. Фінансування цих “дощок порятунку” могло би забезпечуватися, з одного боку, коштами “8 per mille” Євангельських Церков, а також завдяки волонтерським внескам, зібраним Спільнотою св. Егідія».
За матеріалами: Comunità di Sant'Egidio, Международные встречи "Молитва о Мире"
фінансово.
Щиро дякуємо!
