Практичні поради як допомогти військовим, що повернулися з зони АТО, тим, котрі перебувають на ротації, а також їхнім близьким розповіла с.Неля Куцак, консультант з методів позитивної психотерапії, учасник кризової психологічної служби Вінниці, член Української асоціації фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій.
«Війна дуже змінює людей, з фронту вони приходять зовсім іншими. І лише знаючи ці особливості, військових можна врятувати від проблем з собою, від проблем в сім’ї, алкоголізму і, навіть, смерті»,— вважає с.Неля.
Військові, які беруть участь у зоні бойових дій: чи добровольці, чи призовники, вчились там виживати. Вони були змушені перекреслити себе повністю, свої уявлення про мораль, про життя, про чесність, щоби вижити у тих нелюдських умовах. Люди, які повертаються з зони бойових дій, тепер мають свої правила, за якими живуть. Це правила виживання. Вони настільки вкарбувалися в мозок цих людей, що для них слова: «Війна закінчилася, забудь і живи нормальним життям» стали порожніми.
Для того, щоб нав'язати контакт з військовослужбовцем, що повернувся додому, потрібно розуміти ці правила і намагатись їх дотримуватись, адже ці правила стали невід’ємною частиною його життя.
Правило 1. Ніяких емоцій.
Це перше правило, яке засвоює людина, перебуваючи в зоні смерті. Військовослужбовцю потрібно максимально загострити слух, нюх, зір, всі органи чуття, щоб вижити, але він, не може дозволити собі жодних емоцій. Якщо замість того, аби діяти, солдат переживатиме, що когось вбило — він загине. Тому найперше вони вчаться виключати емоції.
Коли ж чоловік приїжджає додому, то дружина, зазвичай, хоче від нього почути слова любові, очікує від нього емоцій. А емоцій він не проявляє. Тоді розпочинаються образи і непорозуміння. В такому випадку не варто вимагати від нього емоцій, треба розуміти, що для всього потрібен час і пам’ятати, що правило беземоційності зберегло йому життя. Якщо ж почати вимагати від чоловіка емоцій, то, скоріш за все, він закриється або візьметься за чарку. Отже, величезною помилкою є змушувати людину виявляти емоції та розповідати про те, що вона пережила на війні.
Правило 2. Довіряй тільки перевіреним особам.
Це правило люди швидко вивчають на війні. Перевірена особа — це той, хто прикривав спину товариша, той, хто зберіг своє і чужі життя. І тільки такій людині можна довіряти.
У випадку з сім’єю та друзями починають виникати питання надійності. Саме тому між солдатом і рідними або втрачається контакт, або важко налагоджується. Адже солдати, які повернулися з війни, часто впевнені, що тут їх ніхто не розуміє. Ні в якому разі не можна закликати військовослужбовця все забути, бо для нього це означатиме забути не лише страшне, а й дружбу, вірність, благородство та героїзм тих, хто рятував життя.
Правило 3. Не довіряй тому, кого не знаєш.
Це правило випливає, як наслідок з попереднього. Більшість пам’ятає випадок, коли наші військові ще не засвоїли цього правила. Дідусь приніс на передову банку з медом, а у банці виявилася вибухівка. Тоді це правило засвоїли швидко і до того ж усі.
Тому коли приходить військовий, щоб порозмовляти, не можна вимагати у нього повного відкриття. Реакція на це буде зворотною. Солдат не тільки не буде довіряти, але й задумається чому саме вам він має довіряти.
Правило 4. Зупинись у хаосі.
Це правило тісно пов’язане з попереднім. Коли військовий ще не до кінця розібрався що діється, коли він ще не зрозумів: де друг, а де ворог, то він завмирає. Завмирає, щоби визначитись і оцінити ситуацію.
Якщо ж при спілкуванні з військовим ми бачимо таку реакцію (навіть впродовж кількох секунд), то мусимо зупинитися і не заохочувати його розповідати далі, адже тоді у солдата може спрацювати наступне правило.
Правило 5. Реагуй під час небезпеки.
У зоні бойових дій немає часу на те, щоб зупинитися і подумати хто підходить: сепаратист чи свій. Тому коли група йде на завдання, а хтось раптово виходить назустріч, то це правило спрацьовує і звучить постріл. На жаль, саме через це часто у зоні бойових дій гинуть мирні люди, які несподівано з’являються на лінії вогню чи на шляху у групи розвідників.
Щоб не потрапити під правило «реагуй під час небезпеки», потрібно правильно себе поводити, коли боєць завмирає. Якщо військовий, з яким розмовляємо, завмирає, найкраща реакція у цій ситуації — тиша. У такому випадку потрібно зберігати спокійне обличчя, жести, міміку, не наближатися і не відходити, не рухатися і нічого не говорити. Це правило мають знати всі діти та дружини військовослужбовців. Так, він повернувся додому, та подумки він перебуває на полі бою. Саме тому різкі дії, слова, вчинки можуть спровокувати солдата на рішучі дії. Він може визначити як небезпеку будь-яку різку і голосну репліку дружини або дитини. Наслідки таких дій можуть бути катастрофічними. Дитина повинна знати, що перед тим як увійти до тата в кімнату, потрібно запитати чи попередити про своє наближення, дружина ж постійно має говорити спокійно. Також варто пам’ятати що ніяких несподіванок і сюрпризів бути не може.
Правило 6. Знай територію.
В зоні бойових дій необхідність і важливість знання території прирівнюється до шансів на виживання. Адже боєць має знати де вчасно сховатися, перехватити ворога, врятувати пораненого тощо.
Аналогічно це діє, коли військовий повертається додому. Не варто дивуватися, що боєць і після повернення все розглядатиме на вулиці, все вивчатиме, здригатиметься на кожен звук.
Правило 7. Плануй наперед.
Це правило пов’язане з попереднім. Військові постійно планують свої дії наперед. Вони повинні знати куди вони зможуть сховатися, якщо відріжуть шлях, що робити, якщо дорогою буде обстріл.
Так боєць робитиме і вдома. Наприклад, зайшовши в ресторан, він плануватиме яким ходом можна вийти, якщо буде небезпека. А якщо визначить, що чорного виходу немає, може захотіти піти. Це нормальна реакція організму на ненормальні умови, у яких йому довелося виживати впродовж певного часу. З цим треба змиритись і ставитись з розумінням.
Правило 8. Будь непередбачуваний.
Повернувшись із зони бойових дій, людина може стати непередбачуваною. Вона може ходити на роботу щоразу іншою дорогою. Ніколи не скаже більше, ніж потрібно. Війна навчила казати лише те, що потрібно для виконання завдання. Тому не можна вимагати більше інформації, ніж на це готовий боєць.
Правило 9. Передусім виконуй наказ.
Дуже важливе правило, яке переноситься на сім’ю і може завдати шкоди сімейному життю. Солдат виконував це правило на війні і повернувшись додому очікуватиме того самого і в своїй сім’ї. Та за час його відсутності порядки в сім’ї змінились. Весь побут на своїх плечах тримала дружина і тому, зрозуміло, діти її слухатимуться більше. Саме в цей момент важливо, щоб військовий не відчув себе непотрібним. Необхідно, щоб йому пояснили іншу сторону війни. Сторону сім’ї та дружини. Адже щоночі дружина лягала спати зі страхом більше не почути його, вона постійно перебувала у напрузі, це відчували і діти, і рідні. У цьому випадку можна використати правило «плануй наперед». Розмовляючи з військовим, пояснювати йому, що для налагодження стосунків у сім’ї потрібно не тільки слухати дружину, а й намагатись її почути. Якщо добре попрацювати з обома сторонами, то може бути другий медовий місяць у цій сім’ї, стосунки стануть зрілими.
Важливо зрозуміти, що ці правила можуть бути впродовж довгого часу невід’ємною частиною життя бійця, можливо вони залишаться і на все життя. Від сім’ї та рідних найбільше залежить час адаптації солдата до життя в мирних умовах. Вони повинні стати опорою і підтримкою для чоловіка та батька.
Тим, кого цікавить надання психологічної допомоги учасникам АТО і членам їхніх сімей, с. Неля Куцак рекомендує читати сайт Мобільна психологічна допомога
фінансово.
Щиро дякуємо!
