Твоя майбутня поведінка базуватиметься на твоїх сьогоднішніх учинках. Те, що ти робиш сьогодні, завтра стане минулим. Рани минулого не повинні постійно кривавити. Треба тільки навчитися нових способів розв’язувати проблеми тут і тепер, аби подолати старі «істини» та уявлення.
С. розпочинає десятий рік терапії. В неї було нещасливе дитинство, викликане авторитарним батьком і «мучеництвом» матері. Як єдина дівчинка у сім’ї, С. ще у п’ять років дійшла переконання, що батьки більше люблять і поважають її братів, натомість її постійно забувають та ігнорують. Вона нарікає, що брати рідко були приязні з нею. «Певно, я ніколи не забуду пережитого», — стверджує вона. Зараз їй 43 роки.
З погляду психології, ранні роки нашого життя, а також генетичні схильності, становлять підставу розвитку нашої особистості. Події з часу дитинства можуть мати виразний вплив на дорослі роки та на схильність повторювати одні й ті ж моделі поведінки. Однак більшість із них не мусить замикати нас у нашому минулому, хіба що ми їм це дозволимо, постійно спираючись на свої старі схеми.
С. дозволила минулому здобути над собою величезну владу, не розуміючи, що те, що було, вже минуло й не має магічного впливу на сьогодення чи майбуття. Як дитина С. не зуміла спротивитися своєму батькові-тирану. По тридцяти роках вона все ще відчуває себе зобов’язаною йому підкорятися. Чимало людей, вихованих у домах із поганою атмосферою, потім ще довго почуваються безсилими і злими. 23‑річна В. виразила це так: «Як же я могла би коли-небудь добре почутися або подумати про себе добре? Я ж попри все — дитина алкоголіка!» Так само й ті, хто дітьми був сильно битий або зазнав сексуальних домагань, часто стають в’язнями власного минулого.
Однак люди можуть стерти шкідливі ефекти минулого. Існують докази, що навіть у крайніх випадках ми не мусимо залишатися безсилою жертвою колишніх подій, зокрема якщо знайдеться віддана і професійна допомога. Деякі навички й почуття можуть бути важкими для подолання — важкими, але не неможливими. Завжди існує надія. Якщо ти, так як С., не борешся з помилковими уявленнями про себе, а визнаєш їх за правду, то тобі не вдасться звільнитися від болісного минулого. Ти маєш навчитися нових способів розв’язувати проблеми тут і тепер, аби подолати старі «істини» та уявлення.
Якщо тебе в дитячі роки принижували, твій розум зберігає всі ті приниження і регулярно їх відтворює. Результат цього негативного «кодування» — це насамперед негативні почуття. Зміна забарвлення цього «коду» з негативного на позитивне суттєво допомагає змінити також і негативні почуття на позитивні. Одна з найбільш дієвих форм психотерапії, когнітивна психотерапія, значною мірою базується на засновку про сильний вплив способу, яким ми виражаємо дійсність. Якщо ти достатньо часто повторюєш собі, що щось не вдасться, то, найімовірніше, так і буде, — а принаймні ти матимеш відчуття, ніби нічого не вдасться, ще до того, як бодай спробуєш. Якщо скажеш собі, що даси раду з труднощами, то дуже сильно збільшиш шанси успіху. Занадто просто? Можливо. Однак позитивна переконаність значною мірою впливає на позитивні почуття, зокрема тоді, коли вони супроводжуються розумними спробами реалізації прагнень.
Ось техніка зміни негативного мислення про себе. Насамперед запишіть усі приниження, яких ви зазнали і які можете згадати. Потім, роздумуючи по черзі над записаним, перевірте їхню сенсовність. Побачимо, чи існують для них якісь реальні підстави. Ця вправа потребує трохи сил і часу, але таке повернення до минулого і його переоцінка є тим, що може привести до змін. Навіть якщо колись ти робив дурні, шкодливі або легковажні речі, то це не означає, що ти сам дурний, шкодливий чи легковажний.
Зверни увагу на ситуації, в яких ти приписуєш собі негативні оцінки: «Я псую все, до чого беруся!», «Навіщо старатися? Я не вмію нічого зробити добре!», «Я повний ідіот», «Геть до цього не надаюся», «Я не заслуговую бути щасливим!»
Замінюй (свідомо, наполегливо, привчаючи себе до цього) такі оцінки повторюваними позитивними визначеннями: «Я достатньо кмітливий», «Я собі добре з усім раджу», «Я хороший (продавець/лікар/мама/чоловік)», «Я можу бути цікавою і дуже веселою», «Сподіваюся, в мене вийде, а навіть якщо ні, то я дам із цим раду». Дбай про те, щоб ці позитивні пункти були правдивими: самообман не допоможе; однак уникай надмірної самокритики і зосередься на світлих сторонах дійсності. Йдеться не про хворобливе захвалювання себе чи заперечення вад, а виключно про рівновагу: не перехвалювати, не звинувачувати, а реальність сприймати погідно (бути асертивним). Це, певною мірою, та сама «істина, яка робить нас вільними».
Крім того, аби запобігти негативній налаштованості, енергійно борися з переконанням, що ти — довічний в’язень власного минулого. Дієвим способом є повернення до конкретних нещасливих переживань із дитинства, коли почуваєшся глибоко розслабленим. Спробуй повторювати собі, наприклад, такі ствердження: «Це все вже давно минуло. Тепер я дорослий». Також можна спробувати техніку візуалізації. Уяви собі болісні переживання дитинства і виклич образ людини (людей), хто тебе скривдив і принизив. Ця вправа, за регулярного повторення, часто згладжує біль від минулого страждання. Твоя подальша поведінка базуватиметься на твоїх сьогоднішніх учинках. Те, що ти робиш нині, завтра стане минулим. Поєднання активної рефлексії (роздумів), візуалізації та ще додатково плідних дій (наприклад, скерування себе на асертивну поведінку, навіть якщо коліна тремтять від страху) може звільнити від страждань минулого. Якщо ти з часом ефективно заміниш негативну самокритику на позитивне самосприйняття і будеш вправлятися в асертивності, то цей новий спосіб мислення й дій стане інтегральною частиною твоєї особистості. Також ти зміниш життя поразками минулого на сьогоднішній і подальший успіх.
Минуле давно відійшло; я можу йому дозволити віддалитися, і зроблю це. Тепер я вже доросла людина, а не перелякане дитя. Рани минулого не повинні кривавити постійно. Я не буду безглуздо затримуватися на тому, що було; натомість зосереджуся на тому, що ж і що ще може прийти. Я поводитимуся як асертивний дорослий, навіть якщо інколи я почуваюся як перелякана дитина. Якщо помічу, що сам себе пригнічую, то буду вправлятися у зміні способу мовлення, заступаючи негативні вирази позитивними.
Ти можеш звільнитися від болісного минулого!
Арнольд А. Лазарус, Кліффорд Н. Лазарус, Аллен Фей, Deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
