Жінка найбільше реалізується через материнство. Такий меседж, відмінюваний на всі лади, дуже часто з’являється у церковному вченні про сім’ю.
Сповити дитину (а ще краще — багатьох дітей) представляється як найважливіший проект у житті жінки. Ти не народила дитину? Ну то ти «неповна», позбавлена того, що найважливіше у світі, ти не маєш того, що принесло б тобі найбільше щастя, а насамперед надало би сенсу (!) твоєму існуванню.
Перш ніж я писатиму далі — одне зауваження. Нічого не маю проти материнства. Навіть навпаки. Прийняття нового життя і ношення його в собі я вважаю чудом, а супровід малої (а потім щоразу дорослішої) людини — досвідом надзвичайним, що надихає і розвиває. Але тут не про це мова.
Приклад численних мамусь, які за своїм дитятком у вогонь би скочили, показує, що життя не починається, не закінчується і не вичерпується материнством. Не одна з цих жінок каже, що якби мусила ще місяць чи два залишитися з малюком удома, то просто з’їхала би з глузду. І що, це егоїстка, неспроможна на самопожертву? Ні.
Вона — людина, яка має у собі набагато більше рівнів, ніж тільки «мама», хоча цей рівень безумовно привілейований (під час зустрічі з подругами не одна мама дзвонить додому кілька разів, аби переконатися, що все в порядку).
Питання також, а що з самотніми жінками, які живуть самотньо не тому, що вони гедоністки і їм так вигідно, а просто тому, що їм не пощастило з коханням? Як вони почуваються, коли чують, що «жінка уповні є жінкою, тільки коли народить дитину»?
Загалом беручи, у Церкві існує поняття духовного материнства. Про нього говориться, наприклад, у контексті сестер-черниць. Їхніми «дітьми» стають люди, за яких вони моляться, кого катехизують чи ким опікуються. Однак хіба жінка, самотня не з власного вибору, яка робить те ж саме — підтримує інших молитвою, працею, конкретною допомогою, — має реалізацію в материнстві? Інколи, може, й так; але на загал це видається дуже складним.
Складним тому, що неможливо материнства відірвати від… мужчини (а в церковному переказі про сім’ю, маю таке враження, саме це й діється). Якщо ми поставимо буття матір’ю понад усіма іншими цілями в житті жінки, то можемо дійти до абсурдного переконання — повністю неприйнятного, — що треба підтримувати і схвалювати самотніх жінок, які користуються послугами банків сперми. Бо ж вони звершують цей «найважливіший крок», так сильно бажаючи стати матерями! І тут ми повертаємося до першого речення цього абзацу: немає материнства без мужчини. Бо немає нового життя без мужчини.
Мені йдеться про певну уважність і чуття, коли говоримо про покликання жінки до буття матір’ю і взагалі про поширене церковне бачення жінки. Бо інколи виникає враження, що автори прекрасних слів про реалізацію в материнстві й через материнство, по суті справи, сприймають жінку як інкубатор, їдальню і няньку в одній особі. А що негарно було би так говорити прямо, то поливають це все духовним соусом.
Анна Сосновска, редактор щомісячника «W drodze»,
Deon.pl
Фото: Фитнес для мозга
фінансово.
Щиро дякуємо!
