Монастир Найсвятішого Серця Ісусового був заснований 1844 року. Ціле століття він був римо-католицьким жіночим монастирем; також до цієї будівлі тоді прилягав храм Найсвятішого Серця Ісусового. Цю базиліку збудували у1844‑1855 роках на кошти ерцгерцога Фердинанда д’Есте та римо-католицького архиєпископа Пістека за мотивами готичного й романського стилів, за проектом Вінцента Равського (сеньйора).
Зайти до храму можна було безпосередньо з корпусу освітньо-виховного закладу, а також бічним входом із подвір’я. До монастирського комплексу також входив рекреаційний парк — нині сквер на площі святого Юра. Парк спроектував і збудував 1897 р. творець Стрийського парку — Арнольд Рьорінґ.
Будівля постала в середині XIX століття, а 1885 р. проводилася реконструкція та добудова, виконана архітектурним бюро українського архітектора І. Левинського.
Фахівцям буде цікаво: будівля цегляна, триповерхова, з високим цоколем, потинькована, партер прикрашений рустом. Будинок стоїть на розі кварталу, головним фасадом звернений до площі Святого Юра, бічним — до вулиці Карпінського; композиція фасадів кулісна, вони розчленовані на горизонтальні яруси смугами карнизів. Фасади фланковані виступами, на які компонуються пілястри з капітелями композитного ордеру. Вікна в строгих обрамленнях, на першому поверсі — арочні форми, на інших ярусах — прямокутні. З боку площі Святого Юра ризаліти увінчані високими двоярусними фронтонами, між ними по центру встановлено ще один фронтон, меншого розміру. Вхідний портал, прикрашений півколонами, розташований у лівому крилі. План внутрішніх приміщень заснований на коридорній системі.
У 1926–1928 рр. звели огорожу за проектом Яна Висоцького. 1938 року відбулася реконструкція монастиря за проектом Станіслава Рожицького. Проте найбільші зміни монастиря сталися 1939 р., коли атеїстична радянська влада ліквідувала монастир. Така доля спіткала майже всі сакральні установи. Для прикладу, католицький храм Ольги і Єлизавети став складом сільськогосподарської продукції.
У 1940-1941 роках тут розташовувалася школа; під час німецької окупації розмістили військовий шпиталь. У вересні 1946 р., на базі агрономічного та лісогосподарського факультетів політехнічного інституту, в приміщеннях колишнього монастиря було засновано сільськогосподарський інститут.
У 1960-х роках аграрний інститут перевели в Дубляни, а приміщення передано Львівській Політехніці. Більшу частину будівель знищено в 1970-х роках при будівництві нового комплексу політехнічного інституту. Збереглась лише будівля виховного закладу при монастирі, нині — ІІІ навчальний корпус Політехніки.
За матеріалами: Фотографії старого Львова
фінансово.
Щиро дякуємо!
