Світ збожеволів: нестриманий вільним світом ІДІЛ швидко поширюється на Близькому Сході, та й у Європі і США їхня присутність стала вже добре помітною. Тепер вони мають види й на Ватикан і знищення усього того, що зостається християнським.

У той же час Ірландія, одна з найбільш правовірних католицьких країн світу, нещодавно проголосувала за схвалення одностатевих шлюбів; при цьому насправді цей референдум стосувався Церкви більше, ніж будь‑чого іншого. І Церква була цілковито відкинута. Верховний суд США готовий ухвалити рішення з цього ж питання найближчим часом.

У стінах Церкви не спокійніше. Німецькі єпископи проголошують єресь та погрожують розколом. Вороги католицької істини виходять із тіні та насолоджуються новою популярністю і розвитком. Синод у справах сім’ї можна назвати сваркою між тими, хто прагне пристосовуватися до світу і тими, хто залишається вірним Христу.

Я міг би продовжувати. Але якщо ви не занепокоєні поточними подіями, значить щось не так.

Міцно тримайтеся!

То як повинні реагувати ми, католики, що прагнуть залишатися вірними Христу і Його Церкві? Чи ми дозволимо страхові перерости в паніку? Чи повинні ми дозволити відчаю пустити коріння, піддатися єресі, розколам або цілковитому агностицизму? Ні. Ми не повинні!

Коли ми стикаємося з бурхливими хвилями пітьми і зла, які загрожують затопити усе те, що добре і правильне, залишається тільки один вихід: міцно триматися.

Багато століть тому моряки, які не побоялися вийти у відкрите море, робили татуювання на фалангах пальців зі словами «hold fast» («тримайся міцно»). У морській лексиці слово «fast» стосовно предмета означає, що він надійно закріплений. Моряки вірили, що це татуювання допоможе їм «міцно триматися» за такелаж у розпал сильних штормів.

Брати, ми не можемо дозволити, аби нас «потопили». Ми не повинні боятися. Ми повинні триматися Христа. Ось чотири практичні шляхи, які допоможуть зустріти й пережити бурю.

1. Молитва і жертва

Скаржитися легко. Коли ми бачимо, як діється щось неправильне в Церкві або в світі, ми зазвичай вказуємо на це пальцем, заходимо на інтернет‑форуми і висловлюємо наше незадоволення цим єпископом або цим священиком або певною помилковою практикою. Але насправді це нічого не дає.

Набагато краще й святіше рішення, рішення святих – це молитися і жертвувати вдвічі частіше, ніж вказувати на помилку. «Молитва у поєднанні з жертвою творять разом найпотужнішу силу в історії людства», — сказав якось святий Йоан Павло II, і він мав рацію. Якщо ми насправді хочемо побачити силу Божих діл, нам варто припинити нарікати, натомість узяти до рук перевірену зброю: молитву і жертву.

2. Бути поруч зі Марією

Боротьба, свідками якої ми є нині, — це остаточний бій між Царицею Небесною і пихатим змієм, що ненавидить Її всім своїм серцем. Якщо ми хочемо пережити бурю, яка зараз набирає обертів перед нами, ми повинні дивитися на яскраву «Stella Maris», Зірку Морів, що приведе нас до берегів Небесного Царства.

«У небезпеках, сумнівах і труднощах думайте про Марію, кличте Марію, — радить великий середньовічний святий Бернард із Клерво. — Під Її керівництвом ви ніколи не зіб’єтеся зі шляху; доки кличете Її, ніколи не засумуєте; до тих пір, поки Вона знаходиться у ваших думках, ви захищені від обману; доки Вона тримає вас за руку, ви не впадете; під Її захистом вам нічого боятися; якщо Вона йде перед вами, вас не здолає втома; під Її заступництвом ви обов’язково досягнете мети». Що ж іще можна сказати? Будьте поруч із нашою Пречистою Матір’ю — і будете врятовані.

3. Бути поруч з Ісусом у Євхаристії

Немає нічого величнішого на цій землі, аніж Пресвята Євхаристія, бо це не що інше, як сам Ісус. У Євхаристії ми бачимо здійснення обітниці: «Я з вами повсякчас, аж до кінця світу». Якщо ми хочемо мати сили, аби вистояти в вірі, ми повинні живитися небесним Хлібом Ангелів. Часто, благоговійно та з належною підготовкою.

Крім того, було б добре виділити час для адорації Христа у Пресвятому Таїнстві. Молитися та відкривати наші серця перед Христом, укритим під виглядом хліба, — це практика, що може змінити наші долі. Якщо ви так чинитимете, то почуєте, як Він промовляє до вас слова розради: «Хай не тривожиться серце ваше та не боїться». Євхаристія може живити наші слабкі душі й відродити їх до нового життя.

4. Молитися Розарій

Кожен Понтифік, святий за святим, послання численних об’явлень Богородиці закликають нас молитися Розарій. Чому так багато «розмов» про цю просту молитву? З двох причин: по‑перше, вона неймовірно потужна, і царство темряви її ненавидить, бо в ній уся історія Євангелія; по‑друге, попри незліченні прохання, мало хто насправді нею молиться.

Звісно, ми можемо мати розарій — он, висить на дзеркалі в салоні автомобіля, або лежить на поличці. Але розарій — це не прикраса. Хто з нас насправді, щоденно приносить у жертву 20 хвилин свого дорогоцінного часу та бере до рук цю потужну небесну зброю? Так, зізнаюся: мені важко було робити це постійно, однак я відновлюю своє зобов’язання щодня молитися вервицю і сподіваюся, що ви зробите це також.

Той, хто витримає…

«Коли Син Людський повернеться, чи знайде віру на землі?»

Гарне запитання, на яке кожен із нас повинен відповісти самостійно. Чи будемо ми вірними? Чи зможемо пережити бурю, чи ж будемо викинуті за борт і втрачені назавжди? Чи готові ми страждати за віру і за Христа? Кожного дня нам слід заново відповідати на ці питання, позаяк стан речей, швидше за все, погіршиться раніше, ніж покращиться. Чи готові ми до такого розвитку подій?

Браття, прив’яжімо себе до палуби Петрового Човна. Хоч багато хто щодня його заперечує й продає за найвищу ціну, будьмо вірні Господу і Спасителю нашому Ісусу Христу, який любить нас і приніс за нас себе у жертву.

Небо не для боягузів. Воно не для ледарів. Міцно тримайтеся, бо той, хто витримає до кінця, буде спасенний.

Сем Ґузман, Catholic Gentleman
Переклад: Анастасія Подлюк, СREDO