Роздуми до Слова Божого на понеділок ІІІ звичайного тижня, рік І
Казали, що Ісус має Вельзевула і бісівським князем бісів виганяє.
Про Нього люди також казали, що Він не при собі (Мк 3, 21), що Він обманщик, який обдурює натовпи (Йн 7, 12; Мт 27, 63), що Він ласун і п’яниця (Мт 11, 19). Навіть милосердя до грішників Йому мали за зле і тому називали Його знущально «приятелем грішників і митарів». І тільки для віруючих у Нього це прізвисько набрало похвального сенсу і стало для них знаком надії.
Про Господа Ісуса також поширювали лестиві думки. Дехто ставив Його на рівні з найбільшими пророками (Мт 16, 14). По Його смерті знайшлися такі, кому прийшла ідея заперечувати Його людську природу (1 Йн 4, 2; 2 Йн 7).
Також і сьогодні чути тисячі людських думок на Його тему. Одні будують висмоктані з пальця гіпотези, що Він був учнем індуських чи єгипетських мудреців. Є блюзніри, які пишуть книжки про Його еротичні або військові стосунки. Інші, навпаки, мають про Нього якнайвищі уявлення і навіть ставлять Його на одному рівні з Буддою і Магометом.
А ким же Ісус є насправді? Він — Христос, тобто Помазаник. Єдинородний Син Божий, який задля нашого спасіння став істинною людиною. Він — Воскресіння і Життя, а хто вірує в Нього, не помре навіки (Йн 11, 25н). А ми про це знаємо не з тіла і крові, а завдяки благодаті віри, яку нам уділяє Той, хто нас так полюбив, що навіть власного єдинородного Сина нам віддав (Мт 16, 17; Йн 3, 16).
о. Яцек Салій ОР
За виданням: Ewangeliarz. Jacek Salij OP. W drodze, 2002
фінансово.
Щиро дякуємо!
