Чи варто хвилюватися, коли сняться померлі?

Чи можуть померлі приходити до нас уві сні й подавати нам знаки? Чи можна викликати душі померлих?

Такий сон — це випадковість чи знак? Якщо померлий виглядає уві сні щасливим або навпаки, чи це щось означає? Чи покійні взагалі можуть із нами контактувати?

А коли абсолютно незрозумілим чином ми раптом знаходимо щось, що їм належало, або без усякої причини згадуємо їх? Чи варто звертати увагу на такі моменти? Чи як людина віруюча я маю або не маю цим перейматися і щось із цим робити?

Чи можуть померлі приходити до нас уві сні

В одній з месальних префацій про померлих ми молимося словами: «життя Твоїх вірних, Господи, змінюється, але не закінчується». Так і віримо.

У Старому Завіті ідея життя після смерті була ще нечіткою, але тепер, із Христом, вона набрала дуже конкретних рис, а Він — найкращий доказ того, що смерть тимчасова й принаймні не розриває зв’язку між тими, кого єднає любов, і не виключає подальших контактів.

Але це Ісус. Він воскрес. А що з тими, хто помер і ще чекає на воскресіння? Зрештою, ми віримо, що не тільки Ісус і внебовзята з тілом і душею Марія та інші святі (або просто — спасенні) можуть об’являтися тим, хто живе на землі.

Немає причин вважати, що таку можливість мають лише ті, кого ми офіційно визнали святими. Також немає жодної богословської причини заперечувати, що можливість спілкування з нами можуть мати й ті, хто тільки чекає, щоб увійти в Небо, переживаючи своє очищення в чистилищі.

Святі контактують із нами, щоб допомогти нам, а померлі — переважно для того, щоби просити нас про допомогу. Оскільки ми всі пов’язані духовними узами (центральним «вузлом» яких є воскреслий Господь), то між нами можливий безперервний обмін духовними дарами, тобто простими словами — це любов.

Яким чином померлі можуть приходити до нас?

Чи можуть померлі приходи у снах? Немає причин стверджувати, що не можуть. Біблія знає кілька добрих прикладів пророчих снів, коли Бог щось повідомляв людям у більш-менш зрозумілий спосіб саме через сни. Так, наприклад, Бог вирішував свої справи зі св.Йосифом.

Враховуючи те, що спасіння кожної людини — це справа, в якій насамперед зацікавлений Бог, ми можемо з успіхом припустити, що Він не раз дозволяє нашим померлим звертатися до нас таким чином.

А наяву? Що ж, у Біблії маємо принаймні один такий випадок: коли цар Саул наказав ворожці викликати дух пророка Самуїла. І це насправді був Самуїл, але ситуація в цілому скінчилася для Саула погано. Бо померлих викликати не можна.

Про цю заборону говорить ще Тора. Тому, що спроба викликати мертвих «на замовлення» показує нашу невіру в те, що засобів, які Бог нам дав, щоб ми добре жили, достатньо. Це заперечення довіри до Бога і спроба залагодити по-своєму щось більш, а частіше менш, піднесене.

Але те, що ми не маємо права «змушувати» мертвих відвідувати нас, не означає, що їм не можна до нас (по волі Господа) приходити. Це не мусить бути відразу «об’явлення». Іноді це якійсь знак, а частіше — подія, про яку нам складно однозначно судити. І, можливо, саме в цьому секрет…

Ідеться про любов

Швидше за все, секрет у… свободі. Якщо померлі до нас приходять, то приходять, щоб висловити любов (коли хочуть для нас якогось добра) або попросити про неї (бо якщо перебувають у чистилищі, то через брак любові — саме в цьому суть кожного гріха).

А умова любові — це свобода. Господь і померлі не «ставлять нас до стінки» очевидними знаками, які б не залишили нам вибору, а роблять це делікатно:  залишають простір для нашої чуйності та вільного рішення.

Звідки нам знати?

То звідки знати, чи померлий, який мені сниться, насправді чогось потребує? Як бути впевненим, що цей сон — знак для мене?

А маєте бути впевненими? Навіть якщо це ваша «надчутлива» пам’ять, то, зрештою, нічого не станеться, якщо ви зробите щось добре для померлих. Навіть якщо цей конкретний покійний не потребує вашої допомоги, бо вже радіє в Небі, то ваші зусилля не будуть марними.

Бо жодний прояв любові не пропадає даром (хоча нам тут не раз здається, що це саме так). Щонайбільше, Бог «передасть» ваші духовні блага іншому померлому, який іще їх потребує.

Як можна допомогти померлим?

Є кілька способів. Перший — це пожертвувати Євхаристію в їхньому намірі. Перший — бо Свята Меса це найдосконаліша пожертва і молитва, яка тільки може бути.

Варто про це пам’ятати і вчити «наступні покоління», щоб ми теж колись могли скористатися цією найнадійнішою допомогою, хоча б у листопаді — особливому часі нашої пам’яті про померлих.

Ще одна форма молитви за померлих — це випоминки, хоча ця традиція сьогодні дещо «катехитично» нехтувана, і тому часто трактується магічно.

Не тільки молитва!

Кожна молитва за померлих — добра і потрібна. Варто взяти собі за звичку включати її у свої щоденні молитви. Але молитви недостатньо!

Катехизис підказує нам, що за наших померлих ми можемо також жертвувати піст, милостиню, вчинки милосердя. Це буде для них доброю допомогою Бо в цьому всьому насправді йдеться про любов.

Переклад CREDO за: о.Міхал Любовицький,  Aleteia