«Запрошення від Бога» — короткометражний фільм, що переміг у конкурсі Домініканського Ордену в Римі. Конкурс, який організувала Генеральна курія Ордену Проповідників, проводився з нагоди святкування 800-літнього ювілею Ордену і, за його умовами, про Домініканську Родину потрібно було розповісти у 3-хвилинному відеосюжеті.
На фото: режисер та сценарист Ірина Кондратюк, Юрій Вовк (оператор), Лев Гайдук (відеоінженер)
Ірина Кондратюк, режисер та сценарист фільму, розповіла CREDO не лише про те, як народився сюжет та скільки часу тривали зйомки фільму, але також про атмосферу та відчуття, що супроводжували команду підчас роботи над фільмом.
— У нас уже сформувалася команда, з якою ми працювали протягом року над фільмами про домініканських святих спільно з домініканцями у Львові. Керівником проекту був о. Якуб Ґонцяж, настоятель монастиря домініканців, і саме він розповів про конкурс, оголошений з нагоди 800-річчя Ордену, на який треба було подати трихвилинне відео про Домініканську Родину. Ми не вагаючись вирішили, що візьмемо у цьому участь.
Я довго виношувала саму ідею і багато думала над концепцією, молилася у цьому намірі і коли сценарій нарешті визрів, тоді упродовж трьох днів інтенсивної праці ми створили відео. Потрібно було поспішати, бо це вже було напередодні Різдва, часу залишалося не так багато і треба було встигнути подати роботу на конкурс.
Ще під час зйомок я зізналася своїй команді, що для мене ця робота важлива не стільки через участь у конкурсі, скільки через можливість розповісти про блаженного П’єра Джорджіо Фрассаті, котрий був світським домініканцем і наше відео мало стати таким логічним завершенням тих трьох фільмів, які були відзняті нами про домініканських святих упродовж ювілейного року отців домініканців. А наш відеоінженер після завершення монтування фільму сказав, що навіть, якщо ми не переможемо на конкурсі, то важливим буде вже те, якщо це відео допоможе комусь розпізнати своє покликання. Особисто я вперше почула про блаженного Фрассаті на Світових Днях Молоді у Кракові і дуже з ним потоваришувала, він мене дуже вразив і став дуже близьким. Звідси це прагнення розповісти про нього хоча би коротко, щоби про бл. Фрассаті довідалося якомога більше людей.
За умовами конкурсу потрібно було показати домініканську родину і висвітлити місію ордену Проповідників. Центральним і ключовим словом фільму є слово Істина – VERITAS — слово, яке є девізом домініканців, а головна їхня місія – проголошувати Євангеліє різними способами. У фільмі показані представники всіх трьох гілок Ордену – отці, сестри та миряни. Головний персонаж – хлопець, який відчуває запрошення від Бога вступити до Третього Ордену домініканців — мирян. Це покликання зріє у ньому змалечку, адже хлопець виховувався у домініканському середовищі, бачить, як отці та сестри проповідують Слово Боже, навчають, бачить те, наскільки вони відкриті на людей. Хлопчик також змалечку має свого улюбленого блаженного, який є для нього взірцем для наслідування і коли виростає, то відчуває покликання проголошувати Істину, як домініканець-мирянин. Не випадковими також є його слова «хочу бути, як Фрассаті», адже Папа перед початком СДМ-2016 звернувся до молоді із закликом «Будьте як Фрассаті!», котрий є покровителем молоді та був покровителем Світових Днів Молоді у Кракові.
Ми відіслали готову роботу на конкурс і лише потім взнали, що, окрім нас, учасників було не так багато – команди з Філіппін та Польщі, але у листі від журі конкурсу було сказано, що всі конкурсні фільми відзначилися високим рівнем.
Не бракувало нам також символічних та знакових моментів підчас зйомок. Наприклад, хлопчика, що знявся у фільмі, звуть Петриком і він разом із сестричкою Катрусею уже знімався в одному із наших фільмів – про святу Катерину Сієнську. Тоді ми жартували, що, оскільки роль у Петрика була другорядною, то тепер він має знятися у фільмі про св. Петра. Тож можна сказати, це вдалося втілити – у фільмі про блаженного П’єра, адже П'єр – це і є Петро.
Коли ми обирали, яку взяти Біблію для зйомок – дитячу чи дорослу, мама Петрика сказала, що він читає вже дорослу і принесла родинну Біблію. За моїм задумом, за сценарієм, Біблія мала бути в наклейках, я навіть шукала де б то купити наліпку з мультфільму Король Лев, а коли мама привезла Біблію, то вона виявилася обклеєною наліпками і поміж ними був також Король Лев.
Через такі та інші моменти ми відчували, як Бог допомагав нам під час зйомок, ми відчували дію Святого Духа. Радіємо, що наша робота перемогла, ще більше радіємо з того, що вона зацікавила глядачів із багатьох країн.
фінансово.
Щиро дякуємо!
