«Не згадуйте про те, що було, не думайте про давнє! Ось я творю щось новітнє: воно ось-ось уже сходить. Чи ж ви його не впізнаєте? Я прокладу дорогу в пустині і на безлюддях — ріки.»
Ми губимось у пустелі минулого, озираючись назад, намагаючись забрати його, як щось дорогоцінне, як те золото, яке прихопив із собою ізраїльський народ, коли виходив із Єгипту.
А кожен день — це новий початок. Чи вірю я в сьогоднішнє Слово, що Бог може створити щось новітнє у моєму житті? В грецькому перекладі маємо не просто «ось-ось сходить», а « сьогодні, нині воно з’явиться». І тут, чесно зізнаюсь перед собою, складно в це повірити. Можу сприйняти, що доведеться ще щось терпіти, перенести кілька днів, місяців, років, але так, що Господь може змінити все «нині» і навчить відпускати те, що тримаю міцно з минулого: звички, рани, прив’язанності?
«Чи ж ви його не впізнаєте?» Закутуючись в наше старе бачення, звичний біль або ж просто в наш такий «рідний» егоїзм, просто не помічаємо нічого і нікого навколо. В одному із перекладів можна також знайти: «Чи ж ви не бажаєте його знати?». Вчитися і бажати бачити всіх та все довкола. Як можна розпізнати нове, якщо постійно зосереджуюсь суто на чомусь своєму особистому і навіть не хочу бачити того, що відбувається довкола, не помічаю тих, хто, можливо, потребує просто розмови, обіймів, того, аби його вислухали?..
Бог може кардинально все змінити: сьогодні, завтра, через рік, але все це буде єдиноможливим у тому випадку, коли справдяться слова з першого рядка сьогоднішнього розділу з Книги пророка Ісаї: «А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, і твій сотворитель, Ізраїлю: «Не бійся, бо я тебе викупив, прикликав тебе твоїм ім'ям, ти — мій!»
«Ти — мій!» Належати Богу і бути з Ним у справжніх стосунках. Той, Який знає твоє справжнє ім’я, знає, з чого ти створений та що переживаєш, розуміє, як ніхто інший, твою душу навіть тоді, коли здається, що ти сам в собі нічого вже не розумієш. Він може поскладати все докупи і подарувати те «новітнє». Тільки дай Йому дорогу, приготуй Йому стежку.
Тату, Який даруєш нове і вчиш залишати те, що потрібно залишити, навчи бачити серцем, помічати все довкола і довіряти Тобі сьогодні хоча б на трішечки більше.