Роздуми до Слова Божого на суботу IV тижня Великого Посту
Слова Ісуса не залишають байдужими нікого, навіть Його ворогів. Євангеліст Йоан нотує, що численні з народу одразу ж реагують, кожний на свій спосіб, щойно вони почули свідчення молодого Учителя з Назарета. Для всіх було абсолютно очевидно, що слова Ісуса — це слова Того, кого хотіли вхопити і вбити, а Він відкрито й на весь голос проголошував у святині. То Хто ж Він такий???
Сьогодні псалмоспівець дає нам змогу ввійти у відчуття самого Ісуса Христа на подвір’ї святині:
Господи, Боже мій, до Тебе прибігаю;
спаси мене від усіх гонителів моїх і рятуй мене,
щоб не вхопив хтось із них, мов лев, душу мою,
щоб не роздер, так що й нікому було б порятувати.
Нехай зникне злоба нечестивих,
праведника ж Ти підтримай,
Ти, що вивідуєш серця й утроби, Боже справедливий.
Щит мій у Бозі, що спасає правих серцем.
Сторожа, що служила у святині, найкраще характеризує слова Ісуса Христа: Ніколи чоловік не говорив так, як цей чоловік говорить. Що ж було виняткове і абсолютно нове у тому, що говорив Ісус? Хто ж Він такий???
Божий Син не просто говорив якісь надзвичайні речі. Він не розповідав про «щось», лише свідчив про свої особисті відносини з Отцем. Ісус розповідав про своє життя з Отцем Небесним.
Христос найкраще вмів проповідувати Боже Царство. Його слово було найдосконаліше, повне благодаті й істини, найбільш сокровенне об’явлення. Чому ж євреї не прийняли Його?
Прийняти Ісуса — це визнати, що я нічого не знаю про Бога Отця. Потрібно заперечити самому собі: Але ж ми знаємо, звідки Він. Ще раніше Ісус сказав про це: Правдивим є Той, хто послав Мене, котрого ви не знаєте (Йн 7, 28). Никодим, який приходив до Ісуса уночі, наче у темряві незнання, теж почув від Нього ті самі слова: Ти вчитель Ізраїлю, а того й не знаєш? (3, 10) Потрібно, отже, перестати бути вчителем, а стати учнем. Потрібно народитися знову, народитися згори, стати дитиною… Лише тоді відчуємо слово Сина про Свого Небесного Отця та повернемось справді до свого ДОМУ.
фінансово.
Щиро дякуємо!
