Червень у Церкві присвячений молитвам до Пресвятого Серця Ісуса. Липень, який уже добігає кінця, традиційно присвячений ушануванню Найдорожчої Крові Ісуса. Хіба католики моляться до тканин тіла, рідин та органів?
Урочистість Пресвятого Тіла і Крові Христа, яку ми святкували в червні, поточно звана «Тілом Христовим». Це виправдано історією свята. Від Середньовіччя до понтифікату Павла VI свята Тіла Христового та Пресвятої Крові Христової відзначались окремо. Свято Пресвятої Крові відзначалося в липні, і традиційно цей місяць залишився присвяченим культу Пресвятої Крові.
Коли два свята об’єднали, щоби підкреслити, що Євхаристія є Тілом і Кров’ю, — культ крові відступив на другий план. Однак останнім часом він, схоже, переживає своє відродження. Молитви до Крові Господньої стають популярними. Деякі з них сформульовані так, що це може здатися дивним. Чому, наприклад, ми говоримо про кров і висловлюємо довіру до неї? Кому (чому) ми насправді поклоняємося? Христу чи тканинам Його тіла?
Граматичні дивацтва
«О Крове і Водо, що витекла з Найсвятішого Серця Ісуса як джерело милосердя для нас, довіряємо Тобі». «Крове Христа, пролита на хресті, спаси нас». «Радуйся, о свята, дорогоцінна Крове Відкуплення; підтримуй нас, оновлюй цю землю і спаси душі в чистилищі».
Це лише деякі з закликів, що використовуються в традиційних молитвах, адресатом яких (судячи з використаної граматичної форми) є кров. Справді, можна сказати, що католики поводяться дивно, коли моляться не своєму Богу, а Його… тілесній рідині. Варто визнати, що з погляду граматики ці формулювання досить своєрідні. Ті, що стосуються крові, — не єдині. Достатньо згадати молитви до ран Спасителя, Його голови, або поширене в Церкві вшанування Пресвятого Серця Ісуса. Такі молитви можуть виявитися проблемними не лише для того, хто дивиться на католицьку побожність ззовні. Християнин, який шукає у молитві особистих стосунків (тобто молиться… по‑християнськи), теж може мати з ними труднощі. Однак чимало християн, для яких особисті стосунки з Богом важливіші за все, моляться саме так. Можливо, в цьому є якийсь сенс? Залишимо граматичні форми осторонь і спробуємо заглибитись у значення цих молитов.
Менше клопоту з іменем
Апостольський лист Йоана XXIII «Inde a primis» (1960) проливає світло на розуміння побожності до Крові Христової. Папа Римський зараховує Кров Ісуса до «проявів Божого Милосердя нашого Господа». Він також вказує на зв’язок між молебнями до Крові Христа, Його Пресвятого Імені та Пресвятого Серця Ісуса.
Дотримуючись папських порад, почнемо з імені й розглянемо, що Біблія каже з цього приводу.
У біблійній культурі ім’я визначає особистість людини, виражає її найхарактерніші риси або вказує на її місію. Ім’я «Ісус» означає «Бог спасає». Біблія навіть говорить про спасіння «в ім’я» Ісуса. Наведемо з цього приводу важливий уривок з Діянь Апостолів. Зціливши кульгавого, святий Петро звертається до юдеїв:
Тоді Петро, наповнений Духом Святим, до них промовив: «Начальники народу й старші! Коли вже нас допитують сьогодні про добре діло, зроблене недужому, і як він став здоровим, то нехай буде відомо всім і всьому народові ізраїльському, що ім’ям Ісуса Христа Назарянина, якого ви розіп’яли, а якого Бог воскресив із мертвих, — ним цей стоїть здоровий перед вами. Він — отой камінь, яким ви, будівничі, знехтували і який став головним на розі. І нема ні в кому іншому спасіння, бо й імені немає іншого під небом, що було дане людям, яким ми маємо спастися» (Діян 4, 8‑12).
Зверніть увагу, що, говорячи про причину спасіння, Петро один раз говорить про ім’я Христа, а іншим разом — про самого Христа. Це зрозуміло, оскільки ім’я позначає особу, тому «в ім’я» означає «в людині, якій належить це ім’я».
Неправильні мови любові
Коли ми кажемо «ім’я», то маємо на увазі людину. За аналогією, можемо застосувати той самий принцип до серця або крові. Різниця, здається, полягає в тому, що ім’я (у цьому випадку — «Бог спасає») виражає місію Ісуса в загальному сенсі, тоді як серце та кров привертають нашу увагу до деталей.
Коли ми запитуємо: «Як Бог спасає?» — маємо на думці Його любляче Серце та Кров, пролиту за наше життя. Коли згадуємо все, що пов’язано з Серцем та Кров’ю Ісуса, в літаніях чи інших молитвах, — розмірковуємо про Його любов. Ми розглядаємо її з різних поглядів, бажаючи усвідомити, що Спаситель зробив для нас, і прагнемо Його за це прославити.
Іноді ми використовуємо своєрідні граматичні форми. Що ж, коли зізнаємося в коханні, мовна правильність не обов’язково має бути першочерговою, хоча… я знаю декого, для яких це важливо. Цим людям я рекомендую замінити «Літанію до Крові Христової» на «Молитву занурення в Кров Христову», а, наприклад, молитву «О Крове і водо» — на «Подяку за пролиття Дорогоцінної Крові». Ви також можете висловлювати любов, вдячність і поклоніння власними словами. Є різні мови любові. Важливо знайти ту, яка вам найближча.
Переклад CREDO за: Петро Кравчик, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
