Третій з пап Левів став Єпископом Рима в епоху Каролінгів. Саме він відновив імперську гідність Риму, поклавши корону на голову Карла Великого.
Читайте також:
Про деяких попередників Папи Лева, хто мав це саме ім’я (Лев І)
Святий папа, який засудив свого попередника (Лев ІІ)
Лев IV — захисник Ватикану від ісламського вторгнення
Хоча він походив зі скромного середовища й був позбавлений впливу родовитих сімей, Лев ІІІ відіграв ключову роль в історії Європи. Його понтифікат започаткував нову еру в стосунках між Церквою та світською владою.
Папа з мозаїки та історії
Одне з найдавніших зображень Лева III можна знайти на мозаїці Триклініума Леонінума — залишків бенкетної зали, яку папа наказав побудувати поблизу базиліки св.Йоана на Латерані. Лев III зображений там із Карлом Великим біля ніг св.Петра. Апостол вручає їм знаки їхньої влади — духовної та світської, — підкреслюючи баланс і взаємне визнання обох рівнів правління. На задньому плані також видно сцену, де імператор Константин отримує знаки від самого Христа. Це нагадування про релігійну природу імператорської влади й чітке послання: тільки папа має право коронувати імператора.
Лев III зробив це на Різдво 800‑го року.
Triclinium Leoninum у Римі: праворуч можна побачити Лева ІІІ і Карла Великого в ногах св.Петра
Із соціальних низів — до престолу св.Петра
Нам мало відомо про дитинство та юність Лева III. У «Liber Pontificalis» згадується лише його скромне походження: він не належав до жодної впливової римської родини. Сформувавшись духовно та інтелектуально в Латеранському соборі як священник, він здобув симпатії духовенства, що допомогло йому завоювати довіру, попри брак політичної підтримки.
У 795 році помер папа Адріан I, близький союзник Карла Великого і творець так званої «Спадщини св.Петра» — ядра Папської області. Папу Лева ІІІ тоді обрали його наступником. Як свій перший політичний жест, він надіслав Карлу Великому ключі від гробниці св.Петра і прапор Римської імперії, символічно визнавши його «захисником віри».
Замах, втеча, тріумф
Спочатку Карл Великий мало звертав уваги на нового папу. Однак ситуація змінилася 799 року, коли Лев III став жертвою замаху. Зловмисники — члени оточення покійного папи Адріана I, включно з його родичем — спробували фізично усунути папу Лева. Йому вдалося втекти з Рима та сховатись у Карла Великого в Галлії.
За порадою богослова Алкуїна, Карл Великий вирішив втрутитися. Він провів публічний суд, на якому було визнано, що Папа Римський людському судові не підлягає. Винуватців убивства засудили до вигнання, а римська аристократія була змушена визнати Лева III єдиним і законним наступником святого Петра.
Коронація, що змінила історію Європи
Кульмінацією напружень стала урочиста коронація Карла Великого на імператора в базиліці св.Петра, що відбулася 25 грудня 800 року. Політичне тло було складним: Константинопольський престол займала жінка, імператриця Ірина, що франкські богослови вважали неприйнятним. Хоча залишилось невідомим, хто саме запропонував коронацію, — всі учасники отримали користь від цієї події.
Папа отримав імперський престиж Риму, Карл Великий повернув собі імператорський титул і теологічну легітимність свого правління, а Церква отримала нову роль — єдиного джерела легалізації світської влади.
Рим та Аахен, або Новий центр
За правління Каролінгів Леву III довелося змиритися з віддаленістю Риму від Візантії. Аахенський собор (809 р.) прийняв латинську версію Символу віри, додавши суперечливу для Візантії формулу filioque — що Святий Дух «походить від Отця і Сина». Лев III не був прихильником цієї зміни, але зрештою прийняв її. Через два роки після смерті Карла Великого, 816 року, Лев III завершив свій понтифікат.
Понтифікат Лева III знаменує собою поворотний момент в історії Церкви та Європи. Папа, який мав незначну підтримку, не лише пережив політичний замах, але й відіграв ключову роль у народженні середньовічної концепції християнської імперії. Це був початок нової ери, яка об’єднала духовну та світську влади на довгі століття — іноді в гармонії, частіше в напруженні.
Переклад CREDO за: Каміль Далмас, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
