Про Церкву, яка ще донедавна за вірність Христу платила кров’ю мучеників, а нині будує на ній своє майбутнє, розповіли Папі єпископи Ґватемали.
Папа Франциск зустрівся з єпископами Ґватемали, які прибули до Ватикану з візитом «ad Limina», 22 травня.
Головною темою їхньої розмови були виклики, що стоять перед ґватемальською Церквою в сучасному суспільстві. Про це розповів Голова місцевої Єпископської Конференції єпископ Ґонсало де Вілла-і-Васкес.
Ієрарх пригадав про нещодавню трагічну історію Ґватемали, де з 1960 по 1996 роки тривала громадянська війна, що залишила по собі понад 150 тисяч загиблих, 50 тисяч зниклих без вісті та більше мільйона біженців. Єпископ зазначив, що під час цього збройного конфлікту наприкінці 70-тих років Церква пережила жорстокі переслідування з боку військового режиму й багато католиків зазнали мученицької смерті. 23 вересня цього року буде проголошений блаженним перший мученик того часу.
За його словами, в останні роки для Церкви в Ґватемалі почався новий період відродження і тепер вони мають найбільшу в історії кількість семінаристів і пресвітерських свячень. З іншого боку, як зазначає єпископ де Вілла-і-Васкес, не бракує нових викликів: багато католиків залишають Католицьку Церкву і переходять до протестантів, особливо до п'ятидесятників.
На запитання журналіста про участь ґватемальської Церкви у захисті прав людини, Голова місцевої Єпископської Конференції відповів, що Церква, насамперед, проявила свою позицію в роки збройного конфлікту та військового режиму, коли порушувалися фундаментальні права людини: право на життя, право виражати свої політичні погляди, соціальні права, такі як освіта та охорона здоров'я. Саме через те, що католики займали чітку позицію проти режиму, Церква зазнала жорстоких переслідувань.
На думку єпископа, реакція держави на потреби людей у сфері охорони здоров'я, освіти та працевлаштування, і надалі є слабкою та недостатньою. З іншого боку, останніми роками Церква у Ґватемалі стикається із захисниками прав, що є у відкритому протиріччі з католицькою доктриною. Йдеться про гендерну ідеологію, аборти, одностатеві шлюби та інше. «Вони не були легалізовані в Ґватемалі, – зазначає єпископ, – але тиск відчутний. Зрозуміло, що боротьба Церкви за права людини, відбувається на іншому рівні, відмінному від цих організацій».
Ієрарх зазначив також, що, на жаль, організації, які здійснюють лобіювання цих законів, використовують для цього свою економічну могутність, здатність впливати на ЗМІ та підтримку з боку ООН. «Усе це вимагає від Церкви величезних зусиль, – підкреслив єпископ, – але ми й надалі боремось за життя. Зрозуміло, що коли ми говоримо про захист життя, ми маємо на увазі не тільки аборт – як думають багато католиків – але і гідність життя людей, які народилися і мають право не страждати від недоїдання, та жити гідно».
Преосвященний Ґонсало де Вілла-і-Васкес розповів про ще одне питання, яким цікавиться Католицька Церква у Ґватемалі, а саме захист корінних народів. Він зазначив, що основне населення країни – це корінні мешканці, серед них і духовенство. Це питання є складним, тому що, з одного боку, Церква підтримує бажання місцевого населення захистити свою землю й свою культуру від іноземних транснаціональних корпорацій, але, з іншого, – корінне населення схильне до того, щоб чинити опір будь-яким іноземним інвестиціям. А деякі з них, як наприклад, гідроелектростанції, на думку Церкви, приносять користь. «Ми не можемо виступати проти всього, що приносить розвиток, як у випадку з гідроенергією. Але дехто не погоджується, і часто за тими, хто посилається на законні права місцевих жителів, стоять інші групи тиску, що мають сумнівні інтереси, наприклад, наркоторговці».
На завершення інтерв’ю єпископ заторкнув проблему еміграції. Адже, за його словами, понад 3 мільйони ґватемальців проживають в США, з яких, більше половини не мають документів. Завдяки грошовим переказам емігрантів, у Ґватемалу надходять мільйони доларів: тільки в минулому році, зазначає він, було переведено 7 тисяч мільйонів, що в сім разів перевищує прибутки від експорту кави.
Голова Єпископської Конференції Ґватемали підкреслив, що ці гроші розподіляються серед всього населення, а не концентруються в руках малої кількості людей, як у випадку з експортом. «Цей так званий «експорт» людей має істотний вплив на сім'ї – зазначив він, – тому що, з одного боку, наявність одного з членів сім'ї в Сполучених Штатах підвищує рівень життя, але трапляється, що одружені чоловіки мігрують і створюють там іншу сім'ю. Деякі навіть продовжують посилати гроші першій родині в Ґватемалі, інші – ні. Але сім'я зруйнована, діти й підлітки ростуть без батька, і вони більше схильні до того, щоб стати на неправильний шлях. Проблема міграції нас дуже хвилює, і ми не повинні нехтувати цим».
фінансово.
Щиро дякуємо!
