Як ми вирішуємо свої проблеми?

Роздуми над Словом Божим на п’ятницю ІІ тижня Великого Посту

Чому Бог не карає зразу тих, хто чинить зло, — може, тоді б зло закінчилося? Люди, які так питають, не задумуються над тим, що якби Бог карав за кожне зло відразу, не чекаючи на навернення людини, то покарати треба було б і ту людину, яка про це запитує, адже гріхи має кожен.

Бог має велику терпеливість, тому ми, разом із пророком, називаємо Його довготерпеливим (див. Наум 1, 3). Але, як каже той самий пророк, Бог «без кари гріх не залишає».  Бог має іншу тактику, бо не хоче смерті грішника — але щоб той навернувся і жив (див. Єз 33, 11), тому посилає спасенні натхнення, причому кожній людині, й дає можливість відвернутися від зла. Бог може чекати до останнього подиху цієї людини.

Ми повинні співпрацювати з Божою дією довготерпеливості своєю терпеливістю, адже одним із наслідків первородного гріха є глибока людська ілюзія щодо сили і насильства: сила визначає того, хто має рацію; виживає сильніший.  І якщо Бог є, то повинен проявити свою силу. А якщо Він її не проявляє, то значить, Він або слабкий, або Його взагалі немає.

Довготерпеливість Бога сприймається як Його слабкість або взагалі доказ неіснування. Силою «вирішив проблему» Каїн, убивши суперника; силою «вирішують проблему» брати Йосифа з першого читання; силою «вирішили проблему» старійшини Ізрáїля. Коли видали Ісуса, Сина Божого, на суд Пилата і змусили Пилата видати смертний вирок на Ісуса, самі себе виправдовували словами: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік» (Йн 18, 14). Але насправді виграє не той, хто застосовує силу: «Але хто витриває до кінця, той спасеться» (Мт 10, 22). І Каїн, і брати Йосифа, і старші Ізрáїля, про яких говориться у притчі, вбачали свою проблему в іншій людині, але на іншу людину їм вказував один гріх, який зруйнував їхнє власне серце, — заздрість…

Нам треба бути надзвичайно уважними і пильними, коли щось в нас починає звертати увагу на нашого ближнього як на проблему, бо заздрість нас легко обводить навколо пальця і ми починаємо вбачати в іншій людині причину всіх своїх проблем і негараздів у житті.

Варто, особливо під час Великого Посту, переглянути ті моменти нашого життя, коли ми подивилися на іншу людину як на свою «проблему».  Варто себе спитати: чи не піддався я тоді спокусі «вирішити цю проблему»? Яким чином? І віддати ці моменти милосердю Божому.

Гріх заздрості перемагається доброзичливістю. Бог завжди ставиться до нас із доброзичливістю й любов’ю. А тому, якщо ми будемо постійно пам’ятати про це, якщо будемо занурювати свою душу в молитві й таїнствах у милосердну доброзичливість Бога, то навчимося перемагати зло заздрості у нашому серці добром і доброзичливістю стосовно інших (пор. Рим 12, 12).