Відректись, аби долучитись

Роздуми над Словом Божим на V неділю Великого Посту, рік Б

Ісус Христос у сьогоднішньому Євангелії говорить про свою смерть на хресті як про момент свого прославлення, але також і прославлення Отця небесного. Смерть для Нього є перемогою, що веде Його вірних до звільнення від гріха і від смерті, яка є наслідком гріха. Хрест стає полем боротьби, на якому Господь своєю жертвою любові аж до смерті (Йн 3,16) має перемогти гріх і владу диявола над людиною.

Ісус на хресті помирає як людина. Бог не може страждати ані вмирати. Ісус складає жертву Богу Отцю від імені людини і за людину. Складає жертву, яку Бог приймає, бо Він повністю виконав Закон, Він повністю вірний Богові. І боротьба Ісуса на хресті передусім — не проти чогось чи когось, а за те щоб вистояти у вірності й любові до Бога-Отця.

Прийнята Богом Отцем жертва стає плідною: «Воістину, воістину кажу вам: якщо зерно пшениці, впавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий плід». Цей плід — примирення людини з Богом і усунення гріха, який відділяє людину від Бога. Жертву може приносити священник: Ісус є сам і Священником, і Жертвою.

Ми через Таїнство Хрещення беремо участь у священицькій місії Ісуса Христа. І тому, відрікаючись від того, що не є конче необхідним до життя і дозволеним, і до чого легко прив’язується людське серце, — відрікаючись від цього, ми не тільки покутуємо, але також стаємо долученими до тієї битви, яку Ісус вів на Голготі і врешті здобув перемогу. Долучаючись до цієї битви, ми долучаємось і до перемоги та плодів перемоги, яка пов’язана з радістю звільнення із неволі гріха та з небезпеки вічного осудження. Ми долучаємося до прославлення Сина Божого.