Роздуми над Словом Божим на урочистість Благовіщення
Під час роздумів над таємницею Благовіщення варто поставити собі низку запитань, які, на перший погляд, можуть здаватися спокусою, але насправді дуже важливі для розуміння таємниці покликання: «Чому Господь обрав для такого важливого завдання саме цю Жінку, Марію з Назарету? Чому Господь дає покликання до священства цим чоловікам, а іншим не дає? Чому дає якісь дари цій людині, а цій ні? Чому хтось має народитися в багатій країні, а хтось в убогій і голодній країні Африки?» Розумом ми не можемо це пояснити й прийняти, але віра дозволяє нам побачити в цьому таємницю Божого рішення. Саме тут, в ситуації покликання, зупиняється розум, а ми відкриваємо дію Бога, який запрошує людину до співпраці із собою. Бог через покликання не змушує людину: Він пропонує їй співпрацю з собою.
Якщо говоримо про покликання, то можемо розділити їх на природні (натуральні) і надприродні. Наприклад: природно кожен з нас покликаний до батьківства (бути батьком чи матір’ю). Але покликання до стану безшлюбності (целібату) не записане в нашій людській природі — воно є надприродним, дається Богом понад нашу природу. У випадку надприродного покликання Бог завжди пропонує. Ти можеш відмовитися: не мусиш бути монахом чи священником, тільки можеш ним бути. Але якщо прийняв покликання — Бог очікуватиме від тебе вірності.
Все це ми бачимо у діалозі Марії з Архангелом Гавриїлом: Архангел не змушує Марію прийняти Боже покликання до того, щоб стати Матір’ю Бога. Він Їй пропонує. Бог очікує від Неї прийняття Його задуму, але не змушує. В цьому покликанні, як і в кожному іншому, бачимо любов Бога до цієї особи, яку Він кличе до співпраці у своїй справі. Так само і Наречений, коли пропонує своїй коханій дівчині руку і серце, очікує, що вона прийме його пропозицію, але готовий і до того, що вона може йому відмовити…
Історія кожного покликання — це якнайбільш глибока романтика, бо це історія любові між Богом та людиною.