Їх було троє, чорняві, ввічливі, завжди допомагали донести важкі торби з харчами на тиждень, завжди посміхалися і не нав’язували свою компанію. Одне слово, за півтора року проживання у сусідніх помешканнях нашого багатонаціонального гуртожитку вони жодного разу не переступили порогу мого житла, а я їхнього – торби доносились до порогу. Вони були мальтійці. Я спочатку не повірила своїм вухам, коли це почула. Хто? Мальтійці? Хіба вони реальні? Та вони ж бувають лише у підліткових фантазіях!
Виявилося, що вони таки існують, і живуть… де б ви могли подумати? Правильно, на Мальті! Хоча з середньовічними лицарями їх поєднує не лише історія, а й сьогодення. Країна, створена для захисту християнства, і зараз стоїть на сторожі християнських цінностей. Причому про християнство свідчать не лише численні архітектурні пам’ятки, а й щоденна поведінка людей, які вміють поєднувати чіткі моральні засади з життєрадісністю і оптимізмом, а природні умови майже повсякчас нагадують, що рай на землі можливий.
Ми звикли, що папські візити переважною більшістю пов’язані з якимось «гарячими» точками, проблемними місцями: Африка, Ізраїль тощо. А цього разу візит запланований у такий собі Едем. Гадаю, окрім офіційної програми візиту, що сама по собі є добрим ґрунтом для роздумів, ця духовна мандрівка може нас спонукати до… Так, до самовдосконалення. Адже якщо мальтійцям вдається жити за Божими Заповідями, то чому б нам не спробувати, попри те, що Україна – не Мальта, навіть з огляду на клімат. І придумувати якісь особливі шляхи розвитку не потрібно: все давно написано, розроблено по кроках, варто лише набратися сміливості і слідувати Божим Заповідям, тим паче, що приклад реалістичності такого шляху цього разу у нас перед очима – мальтійці. Вони, виявляється, не лише у плащах із білим хрестом, вони ще й кухарі та садівники, екскурсоводи і вчителі, адміністратори в готелях та покоївки. Просто люди, зі своїми радощами і щоденними турботами, інколи щастям, інколи стражданням. Все як у людей, тільки по-мальтійськи, а тому нам звідси видається романтичнішим і загадковішим. Хоча статистика – вперта штука, і я би щиро хотіла, щоб Україна (звісно у пропорційному співвідношенні) досягла таких показників, як і Мальта. Адже ця маленька країна свідчить, що мрія може стати правдою.
Цитата на обкладинці:
Отже, мальтійці – це суміш із багатьох середземноморських впливів: Північна Африка, Арабський світ, Східне Середземномор’я, італійці, сицилійці, римські католики, а також британці… Наша мова, з її арабською міфологією та словником, і з сильними романськими й англосаксонськими впливами – прекрасне дзеркало того, чим ми є…
Адрiан Грiма
фінансово.
Щиро дякуємо!
