На кожному кроці в подружжі ми відкриваємо, що ми — різні. Я нарізаю хліб товстими скибками, ти — тоненько. Я закладаю посудомийну машину до пуття (все сортоване по групах, щоби потім легше було викладати на полиці), ти вкидаєш посуд абияк. Я зачиняю вікна, ти їх відчиняєш. Кожне подружжя має тут що сказати…
Те, що ми відрізняємося, — нормальне. Погано, коли роки минають у переконуванні другої сторони, що має бути саме так, як я кажу. Однак складно в подружжі покинути ілюзію, що колись ми нарешті прокинемося поруч із людиною, яка нарешті стане (досконалою) такою, як я! «Я тебе стільки разів просила». «Як горохом об стіну». І отак розігруються малі й великі подружні злочини, а діти вже знають, чого чекати, коли батьки подовше побудуть разом у якомусь місці. Почнуться зауваження і ущипливості, а може, навіть скандал.
Кажуть, Альберт Ейнштейн визначив подружжя як роблення того самого у сподіванні інших наслідків. Як же розірвати це замкнене коло? Якщо йдеться про відмінності — то коли переконування чоловіка чи дружини, щоб уподібнилися до нас, принципово не спрацьовує, то, може, варто спробувати щось зовсім інше.
Прийми те, що людина поруч не діє зі злим наміром
Жінка купує піврічний запас засобів для прання, бо була акція, не тому, що хоче зробити щось тобі на зло. Чоловік розкидає капці по хаті не для того, щоб ти ходила їх збирала. Можеш замислитися, з якими намірами ти інстинктивно робиш різні речі. Напевно відкриєш, що наші звички це щось повністю нейтральне, і що, загалом беручи, — ми хочемо, щоб усе було якнайкраще.
Якщо тобі не дає спокою те, чому друга сторона діє певним чином, — запитай. Не кажи, що «якби ти мене любив, то робив би так, як я хочу». Любов була би чимось страшним, якби вимагала відмови від права бути собою. Варто говорити про свої потреби («для мене важливо, щоб ми не купували речей про запас», «я люблю, коли взуття стоїть у передпокої»), але водночас треба пам’ятати, що чоловік чи дружина можуть не бути спроможними їх виконати.
Припусти, що існує більше ніж один спосіб — думати, діяти, щось робити. Немає догмату, який описує, як розвісити прання або запланувати суботу. Подумай, чи частина справ повсякденного життя, через які ви зараз конфліктуєте, у перспективі кількох (десятиріч) років не виявиться повністю неважливою.
Я знаю чоловіка, який перевіряв кожний сантиметр прибраного жінкою. Але також я знаю жінок, які стоять над чоловіком, коли той розвішує прання. Такі ситуації нищать відчуття, що ти на щось здатний. А буденність потім нагадує сумну долю хлопа на панщині, який на роботі, може, і такі рішення має, що людям життя рятує, зате вдома він нічого не здатен зробити «добре». Ну то навіщо старатися?
А може, є різні способи зробити добре одне і те саме?
Увійди в те, що інше
Спробуй — ну хоч інколи — прийняти інакшість твого чоловіка чи дружини як запрошення. Ти завжди проводиш недільні пів-дня до обіду в піжамі, а чоловік нудиться в домі? Дозволь себе запросити на (велосипедну) прогулянку. Жінка мріє замінити меблі, а ти вважаєш це непотрібним? Припусти, що це може стати чудовою розвагою, і запропонуй разом зібрати нову шафу.
Ця відкритість на іншу людину може впустити порив свіжого вітру в подружнє, інколи застояне повітря. Якщо ми рухаємося тільки в колії своїх власних звичок, то можемо опинитися на кінцевій станції, де під одним дахом мешкають двоє старих і повністю чужих одне одному людей. Кожен з них захистив окоп своєї «святої правоти», але любов спакувала валізи і поїхала з їхнього дому.
Запитай себе, чому для тебе так важливо, щоби друга людина діяла саме так, як ти хочеш. Часто це очікування випливає з дуже бідного списку власного щастя. То насамперед у мені самому стирчать дефіцити того, що за життя в мене забрали, і поранене почуття власної цінності, які не дають мені жити. Варто зайнятися собою в цій царині, бо що більше я зазнаю внутрішнього миру і прийняття себе, то більше даю тобі право бути собою.
Переклад CREDO за: Малґожата Рибак, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
