Протягом минулого тижня у Католицькій Церкві відбулись три беатифікації. До лику блаженних були зараховані єзуїт Бернардо Франсіско де-Ойос-і-де-Сенья, кармеліт Анжело Паолі та священик Хосе Тоус-і-Солер. Погляньмо ближче на ці постатті.
18 квітня понад 20 тисяч вірних зібралося на урочисте Богослужіння в місті Вальядолід на північному заході Іспанії, під час якого архиєпископ Анжело Амато, Префект Конгрегації в справах святих, проголосив блаженним Католицької Церкви священика-єзуїта Бернардо Франсіска де-Ойос-і-де-Сенья. В урочистостях взяли участь близько тридцяти кардиналів та єпископів, а також Генеральний Настоятель Товариства Ісусового о. Адольфо Ніколас.
Бернардо Франціско народився у 1711 році в околицях Вальядоліда. Навчався у єзуїтських колегіях, і сам вирішив вступити до Товариства Ісусового, куди був прийнятий на новіціят, маючи неповні 15 років. Під час богословських студій дізнався про культ Найсвятішого Ісусового Серця, та почав молитися за те, щоб він поширювався в Іспанії та Латинській Америці, та щоб було встановлене свято Найсвятішого Серця.
14 травня 1733 року, у свято Вознесіння, Бернардо Франсіско, після Святого Причастя, мав об’явлення, під час якого Ісус сказав йому: «Я царюватиму в Іспанії, і з ще більшою пошаною, ніж в інших місцях». Молодий семінарист написав книжку «Захований скарб», яка була першою в Іспанії, присвяченою культу Найсвятішого Ісусового Серця.
За підтримки Отців Єзуїтів він розпочав поширювати цей культ, а через деякий час прийняв священицькіі свячення, отримавши необхідні дозволи та звільнення, оскільки ще не закінчив необхідних студій та не осягнув зазначеного віку. У єзуїтській колегії у Вальядолід організував першу в Іспанії дев’ятницю до Пресвятого Серця. Але його служіння не було довгим. Захворівши на тиф, маючи лише 24 роки, блаженний о. Бернардо Франсіско помер. Його поховано у Колегії, а пізніше було перенесено у якесь інше місце, яке до сьогодні невідоме.
В неділю, 25 квітня, в Римі, в Папській базиліці Святого Івана на Латерані, яка є катедрою Римської дієцезії, відбулася урочиста беатифікація отця-кармеліта Анжело Паолі. Урочисте Євхаристійне богослуження очолив кардинал Аґостіно Валліні, Вікарій Святішого Отця для Римської Дієцезії, а акт проголошення нового блаженного з доручення Папи Венедикта XVI здійснив архиєпископ Анжело Амато, Префект Конгрегації в справах святих.
Новий блаженний Католицької Церкви народився у 1642 році в італійському регіоні Тоскана в незаможній, але дуже побожній селянській сім’ї. Роки дитинства минули між навчанням грамоти в місцевого парафіяльного вікарія та працею на домашньому господарстві, і були позначені молитвою, набожністю до святого хреста та ділами милосердя. Відчувши Божий поклик, у віці 18 років прийняв нижчі свячення, а згодом, разом з рідним братом, вступив до Кармелітського ордену, де прийняв ім’я Анжело. Пройшовши відповідний вишкіл, став священиком. Працював у різних місцевостях, усюди відзначившись турботою про потребуючих.
У 1687 році за бажанням Головного Настоятеля о. Анжело Паолі переведено до Риму. Коли він в’їжджав до Вічного Міста через так звані «Народні ворота», Боже провидіння привело йому назустріч прокаженого, якого священик обійняв та обмив його рани. Це стало емблемою його служіння. Виконуючи різні важливі обов’язки в Головному Осідку ордену, знаходив час, щоб піклуватися хворими в сусідній лікарні Святого Івана, а також допомагати постраждалим внаслідок різних стихійних лих. Дбаючи про тілесне, не занедбував дбати і про душі, виконуючи обов’язки сповідника та служіння духовного провідника. Римляни називали його «Брат Милосердя» чи «Отець убогих».
Духовне життя о. Анжело відзначалося і зміцнювалося молитвою, яку він часто звершував вночі, у темряві на хорах храму, та особливим вшануванням святого Хреста. Він поширював молитовну практику «Хресної дороги» та був першим, хто встановив хрест у римському Колізеї, де в наші часи щороку, у Велику П’ятницю, набоженство «Хресної дороги» очолює Папа Римський.
Цієї ж неділі, 25 квітня, в іспанському місті Барселона, в базиліці Санта Марія дель Мар, кардинал Тарчізіо Бертоне, Державний Секретар Апостольської Столиці, з доручення Святішого Отця Бенедикта XVI, проголосив блаженним Католицької Церкви о. Хосе Тоус-і-Солер. В урочистостях взяли участь паломники з Іспанії, Італії та 5-ти латиноамериканських країн, у яких виконують своє служіння Сестри Капуцинки Матері Божественного Пастиря – Згромадження, яке заснував блаженний о. Хосе.
Новопроголошений блаженний народився в передмісті Барселони у 1811 році. З дитинства захоплювався францисканською духовністю, і маючи 13 років, забажав стати капуцином. У 1828 році він склав довічні обіти, а через шість років прийняв священицьке рукоположення.
Це були роки переслідування Церкви в Іспанії. З країни було вигнано приблизно 36 тисяч духовних осіб. О. Хосе переїхав до Італії, а коли політична ситуація на батьківщині покращилася, зміг повернутися до Іспанії, але за умови, що не носитиме чернечого одягу та не житиме у спільноті. Згодом, разом з гуртом дівчат, заснував Згромадження, яке мало у францисканському дусі поширювати культ Матері Божої та зміцнювати віру молоді. Так виникло Згромадження Сестер Капуцинок Матері Божественного Пастиря, яке займається вихованням дівчат.
Своє подальше життя о. Хосе присвятив харитативній діяльності та духовним проводом молодого Згромадження. Помер у віці 60-ти років, під час того, як відправляв Службу Божу.
«Це перша беатифікація, яку звершено на цьому місці після ХІІ століття», – зазначив у проповіді кардинал Бертоне. Вказавши на непрості часи, в яких звершував своє служіння блаженний Хосе Тоус-і-Солер, Папський представник зазначив, що у Році Священства його постать є прикладом вірності та заохоченням тривати у вірності і в наших часах, позначених труднощами.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
