Чи можна з неохрещеною дитиною виходити з дому?

Чи можна з неохрещеною дитиною виходити з дому? І чи можна її брати з собою… на цвинтар?

Перед вами — міфи про хрещення, які треба якнайхутчіш розвінчати!

Ви чули колись, що дитині на хрещення не можна дарувати хрестика, бо буде нести хрест усе своє життя? Або що вагітна жінка не може бути хрещеною матір’ю? На ці та інші «запитання простих людей» відповідають священики: Пшемислав Кавецький, Томаш Новак, Лукаш Кахновіч, Томаш Мантик і Артур Стопка.

1

Говориться не тільки про «небажаність» дарувати хрестика на хрестини, але й про те, щоб не дарувати хрестиків на урочистість шлюбу — бо «можна наврочити». Ну, власне, «наврочити», ніби йдеться про ворожіння… Коли йдеться про життя християнина, то ми знаємо, що покликання кожного християнина — це взяти свій хрест. І саме для цього ми хрестимо дітей — щоби цей хрест був хрестом слави, який дає перемогу, дає життя вічне. Христос узяв на себе мої гріхи — де? Ну, власне, на хресті! Хрест це знак любові, а не нав’язування страждань. Насправді це просто принизливе для людського інтелекту — вірити, що вид подарунка, який ми комусь даємо, за якихось обставин впливатиме на його життя.

2

Вагітна жінка цілком може бути хрещеною матір’ю. Зі сторони Церкви щодо цього немає жодних заборон. Бути хрещеною матір’ю це бути свідком віри, а чим цьому заважає вагітність? Хіба що це вагітність невідомо від кого і ситуація неврегульована — тоді така жінка буде поганим свідком віри, що зрозуміло з морального погляду. Також і щодо переконання, що хрещених батьків обов’язково має бути двоє: ні, такої вимоги нема.

3

Чи насправді хрещення впливає на поведінку дитини? До хрещення вона плакала, не їла, не спала, а потім усе стало добре. Однак хрещення не поліпшує дитячого апетиту, а діти плачуть і коверзують також і після хрещення. А буває і зовсім навпаки! І це багатьох дивує. Однак суть у тім, що в будь-якому разі це виявляє ставлення до Таїнства Хрещення як до забобону: охрещу дитину, то буде краще. Якщо йти в напрямку цієї логіки, то коли дитина після хрещення буде завжди милою, то священик після свячень ніколи не матиме проблем, а подружжя після укладення шлюбу вже не мусить ні з чим боротися — бо вже все буде добре! Але дійсність показує, якщо хоч трохи уважніше до неї приглянутися, що це не так. Таїнства дають нам силу, дають нам міць, але вони не діють так, що відтепер уже всі проблеми закінчилися і буде тільки добре.

4

Чи справді з неохрещеною дитиною не можна виходити з дому, «щоб її не зурочили»? Священики радять насамперед вірити в Бога, а не в зурочення.

Хрещення дається для життя вічного, це початок особистих стосунків з Ісусом. А якщо думати про «небезпеку зурочень», то куди діти мільйони людей на планеті, які не охрещені? Хіба вони всі раптом «зурочені», під впливом злого духа? Бог напевно не покинув ті мільйони людей на сліпу долю: ну добре, ці охрещені — мої, а решта собі як завгодно. Бог — не такий.

5

Чи справді не можна брати неохрещену дитину на цвинтар, провідати своїх померлих? Це запитання викликає насамперед сміх нерозуміння: для священиків це в голові не вкладається. Цвинтар для християн — це місце, де люди «живуть в інший спосіб», чекаючи на воскресіння. Це місце нашої віри у воскресіння тілесне, місце благословення, а не прокляття. Там нікому нічого поганого не станеться.

Беріть дітей на цвинтарі, беріть їх на похорони, навчаючи їх правильного мислення про життя і смерть. Ми помремо, і в цьому нема нічого поганого: це етап нашого існування, перехід. Смерть — це елемент життя.

За матеріалами: Aleteia