Виховання хлопчиків: відповіді на запитання

«Як виховувати хлопчиків?», «Як виховати хлопчика?», «Як правильно виховати хлопчика?»

Такі запитання надходять до мене досить часто. Що характерно — переважно від жінок. Чоловіки таких питань майже не ставлять (поодинокі випадки, не більше).

Воно й зрозуміло. Запитують зазвичай розлучені жінки, які виховують сина самі (батько, як правило, з різних причин майже не бачиться з дитиною). Ці жінки щиро хочуть своїм синам добра і роблять все, що в їхніх силах, щоби виховати хлопчика правильно (що у мене викликає глибоку повагу до них). Серед іншого, жінки ставлять запитання чоловікам — також і мені.

Ось я й вирішив відповісти на ці запитання, хоч би в загальних рисах.

1

Отже, перша умова для правильного виховання хлопчика — потрібен чоловічий приклад. Чоловіча фігура, на яку хлопчик буде орієнтуватися. Строго кажучи, цим прикладом може бути і батько, навіть відсутній, навіть померлий. Якщо хлопчик хоч що-небудь знає про свого батька, якщо на нього орієнтується, — це вже немало.

Звісно — краще, коли чоловік живий і доступний. Тут може згодитися будь-який чоловік: старший брат, дядько, дідусь, сусід.

Мабуть, найпростіший варіант — тренер у спортивній секції. Тренер із боротьби чи з боксу, або з шахів, або пінг-понгу — не важливо. Головне, щоб ви (мати) довіряли цьому тренеру, і щоб він був чоловіком. Вже його буде цілком достатньо, щоби хлопчик рухався у правильному напрямку (навіть якщо у вас алергія на слово «правильно», я все одно залишу його в тексті).

2

Друга умова виховання хлопчика — розуміння чоловічої культури. Я свідомо використовую термін «культура». Мова навіть не про психологію, а саме про культуру, хоч би там що ми мали на увазі під цим терміном.

Чоловіча культура відрізняється від жіночої, і якщо хлопчик прагне їй слідувати, то є сенс поважати його прагнення. Наприклад, якщо хлопчик побився з ким-небудь, він має на це право. Немає сенсу його лаяти чи карати — бійки для хлопчиків це не тільки ворожнеча. Це ще й спосіб встановити контакт, пред’явити себе, посісти якесь місце в колективі. Загалом, не страшно, якщо хлопчик б’ється. Хлопчик же!

Ще один аспект чоловічої культури — суперництво. Для чоловіків нормально змагатися. Це спонукає розвиватися, покращувати навички, майстерність. Коли чоловік ще хлопчик, суперництво архіважливе. Якщо в підлітковому віці спонуканням до розвитку може стати увага дівчаток (або її відсутність), то до цього моменту — тільки суперництво. Тобто бажання стрибнути вище, стрибнути далі, підняти більше, ніж інший.

3

Третій важливий аспект чоловічої культури — радість подолання. Чоловіки (принаймні, хлопчики) з якихось причин знаходять цікавим те, що вимагає зусиль. Нецікаво бігати просто так — цікаво, коли на шляху трапляються перешкоди. Або ж цікаво, якщо з заплющеними очима.

Долати! Ось що цікаво хлопчикам.

Знаючи особливості чоловічої культури, матері значно легше виховувати сина. Досить не картати його за дії, відповідні цій культурі. Побився? Розумію… Змагаєшся з сусідом по парті? Природно… Поліз долати? Зрозуміло, ти ж хлопчик…

Про всяк випадок підкреслю: мова не про потурання. Хлопчика, як і дівчинку, дуже розумно привчати до роботи по дому, допомоги матері, самостійного виконання уроків тощо. Дисципліна і вимогливість — корисні штуки, якщо не передавати куті меду.

Я кажу саме про розуміння чоловічої культури та дій у відповідності з цим розумінням. Якщо утримувати це розуміння в голові постійно, виховати хлопчика буде набагато простіше.

Павло Зигмантович, Психологіс