Ви мрієте, щоб дитинка хоч на хвилину телепортувалася в якесь безпечне місце? Подумки укладаєте оголошення «позичу буркотливого підлітка» або «жива лялька на 24 години в день: розмовляє, їсть, пісяє, режим плачу — нонстоп». А потім, коли вже згаданий підліток чи кількаліток засне без задніх ніг, — у серці колотяться докори сумління…
Без потреби!
Дитина, це, безсумнівно, — велике щастя. Тому нас просто шокує почуття змученості власним дитям. Потім приходять докори сумління. А на завершення, ми починаємо дошуковуватися в дитині «прихованих вад», які викликають в нас роздратування. Коло замикається. Напруження зростає. Але ж це зовсім не так…
Уже ситі по горло? Я би переймалася, якби цього не було!
Мати всього «вже по горло» у стосунках із дитиною може тільки той батько/мати, хто проводить із нею багато часу, опікується нею, і дитина його/її поглинає. Є також друга крайність, коли батьків уже «все дістало», бо вони зовсім не зуміли свою дитину пізнати. Однак сьогодні не про це.
Ви напевно чули колись від своєї бабці:
«Я обожнюю ігри і прогулянки з онуками. Мені вистачає терпцю, щоб готувати з ними в кухні! Вчити їх нового. Аж дивуюся, чому з власними дітьми мені не було так добре?»
Знайоме? Думаю, що саме так діє цей механізм. Бабця захоплена онучатами, бо може погратися кілька годин, а потім — відпочити від цього щастя. Якби була матір’ю, не завжди би стільки щастя мала.
Прийміть цей час
Не звинувачуйте себе, а подумайте, як змінити своє ставлення. Я сама називаю такі дні «кризою материнства» і офіційно заявляю про цей стан перед чоловіком, який тоді жертовно ізолює мене від дітей.
Також прийміть факт, що є «криза татусів», і в тяжкий день поспіши чоловікові з допомогою. Складний день варто закінчити хвилиною сам-на-сам, удвох. Бо разом легше долати труднощі.
Знаєте, що недавно вигадав мій чоловік? Він запросив мене до спальні (ну, точніше кажучи, йому не довелося мене запрошувати, бо я там уже лежала без сил). Припильнував, щоб кожна дитина раніше вклалася у своє ліжечко. Замкнув двері на ключ. Запалив вечірнє світло і витяг… пачку чіпсів. Ми їх схрупали з радістю. Я з цього досі сміюся. Найбільш заборонена і бажана домашня «біологічно активна добавка»! Я почувалась неслухняним підлітком, а, «згрішивши» чіпсами, розслабилася.
Говоріть про свої почуття чітко
Вочевидь це треба робити, допасовуючись до віку дитини (відомо, що з тим, хто ледве на чотирьох повзає, не подискутуєш). Але вчіться використовувати такі фрази, як:
– Мені треба хвилинку побути самій.
– Любий, дай мені півгодинки, а потім порозмовляємо.
– Я сьогодні в поганому настрої, вибач.
Мої дитятка люблять математичні порівняння, отож інколи я кажу, що моя терпеливість використана на 99% і зараз настане вибух злості (дуже допомагає). Певна річ, інколи я вже нічого не встигаю сказати, і злість з’являється без стуку в двері… Потім треба перепросити — але це тема для іншої розмови. Нема нічого поганого в тому, щоб попросити дитину про коротку перерву. Зрештою, пізніше ми їй дамо 15 хвилин спокійної уваги.
Знайдіть спосіб відпочивати
Найбільше мені подобаються ті форми релаксації, яким можна присвятити час разом із дитиною. Я заздрю мамам, які відпочивають за розмальовками.
Вважаю, що варто мати власне хобі, якому подеколи варто присвячувати трохи часу.
Попрацюйте інакше, ніж завжди
Пам’ятаю, як колись знайомі дивувалися, що я копаю землю в садочку під туї. Чоловік тоді був із дітьми в домі. Повірте, я мала що копати! І повірте, що це заняття було безсумнівно легшим, ніж сидіння з дітьми.
Якщо чоловіка як вітром здуває, щоб поприбирати гараж чи вимити машину, — подумайте, може, вам треба помінятися?
Заплануйте час без дітей
Це моя улюблена форма підтримки у важкі хвилини! Вистачить, щоб я почала планувати виїзд, наприклад, на два дні без дітей, — і вже я так сильно їх люблю і так мені прибуває терпеливості, аж знаю зразу, що нікуди без них не поїду.
Вочевидь не у всіх батьків цей механізм діє так справно. Тому варто пошукати когось, хто погодиться залишитися з дітьми хоч на кілька годин.
Дуже мені подобаються сучасні дружні домовленості, коли раз одна пара бере дитину до себе, а потім «у відповідь» їхня дитина йде на ночівлю до друга. Гарна думка, хоч слабко можлива для реалізації, якщо дитина ще замала або їх уже троє.
Роздратована мама може наробити шкоди більше, ніж телебачення!
Я знаю цю модель виховання: ніякого телевізора і комп’ютера. Цілком погоджуюся і підтримую! Серйозно. Однак в екстремальних ситуаціях варто пам’ятати, що розізлений предок може словом або (не дай Боже) вчинком заподіяти дітям набагато більше шкоди, ніж казка на екрані.
Перш ніж викричиш зі змученості щось, про що потім гірко жалкуватимеш, краще увімкни ненадовго телевізор і завари собі меліси. Я знаю, що це не спрацює, але принаймні трохи охолонеш.
Поширюйте допомогу матерям серед знайомих
З дня на день я маю дедалі менше «материнських криз». Щосереди маю дві чудесні години для себе самої, бо старший син забирає наймолодшу доньку на зібрання скаутів. Також часто діти граються без моєї допомоги. В теплий час хлопці охоче виходять з сестрою погуляти, покататися на самокаті, а буває, що мала «застрягне» у дворі в сусідів. Уклін сусідам!
Тож чому я пишу, що інколи мені «діти поперек горла»? Саме тому, щоб нагадати: навіть якнайбільш віддані своїм дітям мамусі потребують перепочинку. Про це варто говорити і писати.
Донині пам’ятаю реколекційну проповідь, у якій священик сказав щось таке:
«Я радий вас бачити. Справді! Однак мене непокоїть, що я бачу щодня одні й ті самі обличчя. Реколекції — вечірні. Я так думаю, що багато людей прийшли б сюди, якби не те, що вони мають малих дітей. Тож я замислююся, чи не могли б ви від мого імені піти до них і запитати, чи не залишитися вам із їхніми дітьми на годинку, щоб вони могли прийти на відпочинок до храму?»
Я знаю, що багато молодих подружжів були йому вдячні за ці слова.
Батьки, змучені буденністю, не соромтеся, що ви втомилися від власних дітей! Це означає, що вони займають цілий ваш світ. Негативні емоції — дуже цінні. Вони дають вам сигнал, що пора відпочити.
Сьогодні заплануйте, як ви це зробите.
фінансово.
Щиро дякуємо!
