Психологічні тортури, зокрема вночі, свідками яких були також друзі Йоана Боско… Ось свідчення про те, що сталося в 1862-1864 роках.
Дон Марчелло Станціоне в своїй книжці «Ангели святого Джованні Боско» наводить цілу низку свідчень, зібраних офіційним біографом святого — Доном Лемоїне — щодо боротьби, яку Дон Боско вів із грішними ангелами.
Святий, за словами біографа, «активно працював із молоддю, над “Католицькими читанками” і над наверненням вальденсів. Злий дух, розлютившись через апостольську працю святого Джованні, скерував на нього весь гнів. “Це було найстрашніше з усіх переслідувань!”»
Справжнє переслідування злого духа почалося на початку лютого 1862 року. Це підтверджує архієпископ Кальєро, друг отця Боско. «Ми побачили, що здоров’я Слуги Божого з дня на день погіршувалося. Він здавався блідим, пригніченим, змученим більше, ніж завжди, втомленим. Коли ми запитали його про причину цієї надзвичайної втоми і поганого самопочуття, він відповів: «Потребую сну. Чотири чи п’ять ночей не зімкнув очей!»
Книжка, яка зникає
Друзі радили йому добре виспатися, однак дон Боско зізнався, що його сон перериває присутність злих духів.
«Щойно я засну, як чую оглушливий голос, просто у вухо. Чую також подув, який потрясає мною, наче буря, і, пронизуючи мене, розкидає папір і перевертає книжки. Коректуючи допізна вночі зошит “Католицьких читанок” під назвою “Сили темряви”, я звик тримати його на столику. Однак часом знаходив його удосвіта на землі, або він взагалі зникав і я мусив його шукати по кімнаті. Це дивна історія. Здається, що демон разом зі своїми приятелями любить бути з тими, хто про нього пише!»
Свічки і ковдра
Знущання повторювалися часто. «Від третьої години ночі я чую звук рубання дров. Тієї ночі, коли пічка вже загасла, зненацька дерево саме загорілося знову. Полум’я було таке жахливе, ніби хотіло спалити дім».
«Іншим разом, — продовжує отець Боско, — я впав на ліжко і згасив лампу. Вже майже заснув, коли раптом ковдра, яку рухала таємнича рука, почала пересуватися до ніг, поволі розкриваючи мене до половини (…). Замислившись, що це може бути, я запалив світло, встав із ліжка та уважно перевірив усі кутки в кімнаті. Однак не знайшов нікого, отже, ліг знову, довіряючись Божій Доброті. Поки горіло світло, нічого дивного не відбувалося. Однак, щойно вогонь згас, за мить ковдра знову почала сповзати з ліжка. Пронизаний дивним тремтінням, я знову запалив свічку, і це явище припинилося, щоб розпочатися знову, щойно в кімнаті ставало темно. Певної миті я побачив, як гасова лампа гасне від сильного подуву».
Ліжко, яке переміщається
Нічні переслідування набирали різноманітних форм. «Іноді подушка починала рухатися під моєю головою саме в той момент, коли я починав дрімати. Тоді я робив знак хреста і знущання припинялося. Після кількох молитов я знову лягав, сподіваючись хоч на крихту сну. Однак, щойно я засинав, ліжко починало трястися під впливом якоїсь невидимої сили. Двері до моєї кімнати скрипіли і здавалося, що вони падають від потужного подуву вітру».
Трясіння
В отця Боско не було галюцинацій. За різних нагод його друзі старалися побути з ним уночі, але зрештою втікали, налякані дивними звуками і рухами, які чули та бачили. Ця психологічна війна між священиком і злими духами тривала два роки, від 1862 до 1864. Клірик Дон Бонетті записав цілий ряд таких подій. Одна з найсерйозніших відбулася 12 лютого 1862.
Дон Боско розповідав: «Вночі шостого чи сьомого лютого, коли я тільки ліг і почав засинати, почув, що хтось хапає мене за плечі й трясе мною так сильно, аж я насправді злякався. “Хто ти?” — закричав я. Потім одразу запалив світло і встав. Я зазирнув під ліжко і в кожний кут, щоб перевірити, чи хтось там не заховався, може, жартуючи, але нікого не було. Перевірив також вхід до бібліотеки: всюди було спокійно.(…). Я спробував лягти на спину, але відчув тоді сильний тягар на животі, тиск, який майже не давав мені дихати. Я не міг стриматися і, сильно розмахуючи кулаком, закричав: “Що це?!” Однак влучав у порожнечу. Я ліг на другий бік і знову відчув такий самий тиск. Так я провів усю ніч. Наступного вечора, перш ніж лягти у ліжко, я хотів поблагословити його, але це нічого не дало. Цей страшний жарт, який тривав уже чотири чи п’ять ночей, постійно повторювався».
Ведмідь
Дон Боско страждав через диявольські знущання щоразу, коли мав розпочати якусь важливу справу для більшої Божої слави. Якось вранці, коли його запитали, чи вдалося йому виспатися вночі, він відповів: «Не дуже. Мучив мене злий звір під виглядом ведмедя. Поклав мене на ліжко і намагався задушити». Схожі ситуації траплялися не раз, а Дон Боско ясно вказав, що це були пекельні муки.
Знищений рукопис
Тієї ночі, коли він закінчив перший варіант «Правил побожного салезіанського товариства» — плід довгих молитов, праці та медитації, — саме в той момент, коли писав заключне речення «Ad Maiora Dei Gloria», явився йому злий дух. «Стіл зрушився, а чорнильниця перевернулася. Лунали дивні крики, які викликали страх. Зрештою, рукопис був так сильно заляпаний чорнилом, що неможливо було його прочитати, а Дон Боско мусив заново розпочати свою працю» (М.В.V, 694).
Видіння чудовиська
Це одне з найжахливіших видінь: «Я часто чув над своєю кімнатою дивний і страшний шум, схожий звук коліс возу. Іноді я аж підскакував від раптового, пронизливого окрику. А якось вночі побачив двері, які відчинилися навстіж до кімнати, а в них відкриту пащу якоїсь жахливої потвори, яка наближалася, щоби з’їсти мене. Після того, як я зробив знак хреста, чудовисько зникло» (М.В.VII, 68-70).
фінансово.
Щиро дякуємо!
