Материнство і батьківство засноване на любові та повазі до дитини. В основі християнського розуміння батьківства лежить Боже Батьківство, яке відображається у Його стосунках з людьми.
З огляду на те, що дорослі не досконалі, а лише вчаться бути відповідальними батьками, вони часом допускаються помилок у вихованні. Апостол Павло у посланні до Колосян радив: «Батьки, не дратуйте дітей ваших, а то впадуть на дусі» (Кол 3,21).
Уважність до себе та своїх вчинків, вміння дистанціюватись від власних емоцій та дорослих проблем, аби правильно вибудувати стосунки з дітьми — це крок до подолання негативних тенденцій, про які йдеться нижче, пише інформаційний ресурс «Сім’я»
1.Батьки, критикуючи дітей, віддаляються від них, а заохочуючи до доброго, — інвестують у гарні стосунки.
2.Взаємини з дітьми погіршуються, коли дорослі застосовують фізичні штурхани, погрози або позбавляють дітей люблячих обіймів, доторків та поцілунків.
3.Коли дорослі дисциплінують дітей, роблять зауваження, однак не пояснюють змісту порушення та причинно-наслідкових зв’язків між вчинком та його негативними наслідками. У таких випадках батьківська дисципліна позбавлена сенсу та любові.
4.Негативно відбивається на дітях крик дорослих разом із словесними образами, лайкою, використанням кличок замість імен тощо. Таке віддаляє близьких, підточує довіру та руйнує віру в можливість гарних взаємин.
5.Коли дорослі публічно принижують дітей у присутності інших людей.
6.Коли батьки не роблять розрізнення між поганими вчинками, які вимагають покарання і виправлення, та щоденними помилками, які трапляються у кожного. Недобре, коли батьки однаково реагують на різні по змісту вчинки дітей, звинувачуючи їх у злісному непослуху.
7.Коли батьки по-різному ставляться до дітей, роблять різницю між братами і сестрами, чим провокують між ними ревнощі й суперництво.
8.Коли батьки нехтують своїми обов’язками щодо дітей, не спілкуються з ними, не проводять достатньо часу або залишають молодших на опіку старших дітей.
9.Коли дорослі залишають дітей без нагляду, чим наражають їх на небезпеку або насильство. З огляду на те, що у дітей відсутні навики самозахисту й дотримання безпечних особистих кордонів.
10.Коли батьки висувають дітям необґрунтовані вимоги та завищені очікування щодо хороших результатів у певних сферах, наприклад, у спорті або навчанні.
11.Коли дорослі не приділяють достатньої уваги стосункам із дітьми в процесі виховання, а тримаються осторонь від потреб дитини у спілкуванні, часто залишають їх наодинці з гаджетами. Це дисбаланс у пріоритетах дорослих на користь вирішення особистих, а не дитячих проблем.
12.Коли батьки не відпочивають разом з дітьми у вільний час. Таким чином у свідомості дітей не залишаються позитивні спогади про спільний сімейний побут.
13.Коли дорослі не поводяться щедро, великодушно з дітьми, бо майже завжди відповідають «ні» на їхні прохання.
14.Коли батьки не каються за власні погрішності, помилки, не просять пробачення у дитини, а навпаки, лише вимагають, щоб дитина постійно каялась за свої помилки. Це формує у дитини постійне відчуття провини перед батьками, а також невпевненість у собі.
15.Коли дорослі не цікавляться думками дітей, чим спричиняють у них душевну травму відкинення або знеохочення. Такою поведінкою батьки не формують у дітей почуття відповідальності за власне життя й вміння сформулювати думку та бачення.
Знання про ці негативні прояви допоможе дорослим контролювати себе і конструктивно будувати стосунки з дітьми, бо виховання передбачає добровільну співпрацю обох сторін
фінансово.
Щиро дякуємо!
