Святіший Отець зустрівся з учасниками семінару, на який Папська комісія Латинської Америки зібрала молодих політичних лідерів цього регіону.
«Політика — це не просто мистецтво користуватися владою. Вона є покликанням служити на користь спільного блага». На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 4 березня 2019 р., учасників семінару «Соціальна доктрина Церкви й політична залученість у Латинській Америці: нове покоління латиноамериканських католиків в політиці», повідомляє Vatican News.
У своїй промові Святіший Отець ствердив, що покликання християнина — зокрема, й покликання до політики — народжується у спільноті. Першою ознакою спільноти є дружба між її членами, яку вони, своєю чергою, запрошені нести іншим, «поширюючи той досвід, який ми називаємо Церквою». Бути католиком, задіяним у політиці, «не означає бути новобранцем якоїсь групи, організації чи партії, але жити в дружбі, у спільноті».
«Якщо ти, формуючись у соціальній доктрині Церкви, не відкриваєш у своєму серці необхідності належати до спільноти, в якій можеш переживати досвід того, що Бог тебе любить, — тобі загрожує на самоті поринути у виклики влади, стратегій, діяльності, скінчивши, в кращому разі, добрим політичним становищем, але самотнім, сумним і маніпульованим», — зазначив Папа.
За словами Святішого Отця, політичний вимір життя християнина полягає у «будуванні спільного блага», яке випливає з оновленого погляду на дійсність, який нам дає Ісус Христос. «Справжній християнин повинен надавати перевагу своїй вірі, показуючи, що його змагання за справедливість є боротьбою за справедливість Божого царства, а не якусь іншу», — сказав Папа, цитуючи Оскара Ромеро. Цей святий закликав мирян бути вільними, шукаючи в Євангелії підстави для того, щоб займатися політикою, долаючи ідеології.
Лише завдяки розумінню політики в світлі Євангелія народ може стати головною дійовою особою своєї історії, а так званий «правлячий клас» перестане вважати, що може вирішувати все. Тож Папа закликає до оновлення присутності католиків у політичному житті, але не в значенні «нових облич», а в пропозиції «нових альтернатив», які стануть виразниками народних прагнень.