Роздуми над Божим Словом на суботу VII Великоднього тижня
Чи буває, що ти порівнюєш себе з іншими людьми? Якщо так, то наскільки часто? Може, ти, як Петро, питаєш Господа: «А чому в цієї людини інакше?» Часто невинна цікавість може завести нас на небезпечну дорогу непотрібних і заздрісних думок. Це стосується не лише матеріального стану, престижної роботи чи здоров’я, а й духовних дарів та глибини віри. У цьому контексті послухаймо, що сьогодні говорить нам Господь в уривку з Євангелія від Йоана (Йн 21,20-25):
Коли воскреслий Ісус з’явився своїм учням над Тиверіядським озером, Петро, обернувшись, побачив, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився Йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що Тебе зрадить?» Тож побачивши його, Петро каже Ісусові: «Господи, а цей що?» «Якщо Я хочу, — відрікає йому Ісус, — щоб залишився він, аж поки Я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за Мною!» Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо Я хочу, щоб залишився він, аж поки Я прийду, то яке тобі до того діло?» Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення — правдиве. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, — та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг.
Христос дав Петру можливість поглянути на ситуацію інакше. «Яке тобі до того діло? Ти йди за Мною» (Йн 21,22). Саме ці слова нам варто згадувати, коли в серці з’являється заздрість. Чому?
По-перше, тому, що у Христа є особлива місія для кожного з нас. У Петра було своє особливе покликання: вести Церкву, дбаючи про паству (див. Йн 21,16), — і саме на цьому він тепер мав зосередитися. Христос не хоче, щоб ми марнували сили, спостерігаючи за тим, що і як роблять інші. Навіщо даремно витрачати ті сили, які могли би змінити наше (і не тільки наше!) життя на краще?
По-друге, тільки Ісус Христос може заспокоїти істинні прагнення наших сердець. Справді-бо, інші люди не можуть наповнити нас, зробити щасливими, ані їхній статус чи покликання, їхні дари чи можливості. Тільки Бог може дати нам усе, що потрібне для нашого щастя.
Тому наступного разу, коли тобі спаде на думку запитання: «А він що?» — зупинись і запитай себе: «Куди мене це занесло? А я що? Чи справді я вірно йду за Господом? Яких дій Він чекає від мене?» Якщо тебе спокушає заздрість — звернися до Христа і продовжуй служити Йому. Прослав Його за своє покликання і таланти, які Він дав тобі. Поділися з Ним своїми переживаннями, запитай Його і чекай відповіді. І, головне, всім серцем прийми слова Христа, сказані Петрові, як заклик, звернений саме до тебе: «Іди за Мною» (Йн 21,22). І тоді Він наповнить твоє серце своїм миром.
«Господи Ісусе Христе, дякую Тобі за мої дари та покликання, за всіх, хто мене оточує. Допоможи мені не відводити погляду від Тебе. Покажи, як я можу послужити Тобі просто тут і зараз!»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, і на вічні віки. Амінь!
Підпишіться на «Слово між нами» у Telegram та Instagram, а також приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
