Роздуми над Божим Словом на п’ятницю Х тижня Звичайного періоду, рік І
В уривку з Нагірної проповіді, читаному під час сьогоднішньої Меси, Господь Ісус звертає увагу слухачів на Божу заповідь «Не чинитимеш перелюбу». Вчителі Закону мали обов’язок тлумачити, пояснювати для Вибраного народу слова Закону і Пророків, що вони й робили під час суботніх зібрань у синагозі. Ісус Христос чинить так, як чинять рабини: Він лише пояснює Закон Божий. Не створює нової заповіді, а пояснює, про що йдеться Законодавцю (тобто Богу) і яке добро цей Закон, ця заповідь має на меті зберегти.
Ісус відкриває, що ця заповідь — не чини перелюбу — має берегти наше серце від пожадливості: «Ви чули, що було сказано: “Не чинитимеш перелюбу”. А Я кажу вам, що кожний, хто дивиться на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці». Варто пригадати різницю між переносним значенням слова «серце» для сучасників Ісуса і для нас. Загалом для сучасних людей слово «серце» ототожнюється з почуттями та емоціями. Ми часом так і кажемо: «турбуюся за тебе всім серцем», «серце болить за тебе» (переймаюся, маю неспокійні почуття). Ототожнюється воно також з емоцією закоханості.
Проте для людей Біблії слово «серце» ототожнюється з вибором сумління, вірністю й відповідальністю, а відтак із любов’ю, а також із добрими чи злими намірами. Відголосом цього є прислів’я «мати камінь за пазухою» або «пригрів змію на своїх грудях». Вони вказують на серце, що має приховані недобрі наміри, або на невдячне, зле серце. Тому слова Ісуса про перелюб у серці говорять про гріх, який може статися в нашому серці тоді, коли ми маємо лише самі злі наміри, навіть укриті та нездійснені, щодо іншої особи.
Як бачимо, чистота серця тісно пов’язана з внутрішньою чесністю. Справді, в нас можуть виникати різні емоції, часом навіть почуття стосовно тієї чи іншої людини, і над цим ми не завжди можемо мати владу, тож трактуємо це як спокусу. Однак повністю в нашій владі є те, щоб берегти своє серце від злих, неморальних намірів щодо іншої особи.
Зрозуміло, що треба берегти в чистоті погляд також і в його суто тілесному розумінні, уникаючи того, що може скерувати нашу думку на злі стежки: «Якщо ж твоє праве око веде тебе до падіння, — вирви його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни». З людського досвіду відомо, як легко ця сфера може в нас розпалитися — якщо ми не будемо вміти з нею обходитися — так сильно що пізніше загасити вже буде неможливо.
Ми, і тільки ми самі, відповідальні за те, що зростатиме в нашому серці: чи це буде вірність правді, красі й добру, чи ми віддамо наше серце у волю диким почуттям. Чистота серця — це не щось негативне, не будування собі перегородок, обмежень і заборон. Хоча гігієна почуттів дуже потрібна, але чистота серця зовсім не означає пустоти серця, адже вона — це будування в собі належного, справді шляхетного, доброго й відповідального ставлення до творінь, до всього живого, також до своїх ближніх та близьких. Тому добрим текстом для роздумів над суттю чистоти може послужити цей уривок з послання Апостола Павла до филип’ян:
«Коли, отже, є в Христі якась утіха, коли є якась відрада в любові, коли є якась спільність духа та якесь серце і милосердя, то завершіте мою радість: думайте те саме, майте любов ту саму, будьте однодушні, згідливі. Не робіть нічого підо впливом суперечки, чи з марної слави, але вважаючи в покорі один одного за більшого від себе; майте на увазі користь не власну, а радше інших. Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі» (Флп 2,1-5).
фінансово.
Щиро дякуємо!
