Бог не послав нам спасіння, сам залишаючись у безпечному місці

Роздуми над Божим словом на середу ХХХ Звичайного тижня, рік І

Так само й Дух допомагає нам у немочі нашій; про що бо нам молитися як слід, ми не знаємо, але сам Дух заступається за нас стогонами невимовними. А Той, Хто досліджує серця, знає, яке бажання Духа і що Він заступається за святих згідно з Божою волею. Ми знаємо, що тим, які люблять Бога, – покликаним за Його постановою, усе співдіє на добро. Бо яких Він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина Його, щоб Він був первородний між багатьма братами; яких же наперед призначив, тих і покликав; а яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив. Рим 8,26-30

До тебе приходили колись спокуси, що Бог не завжди діє для твого блага? Якщо бути чесним, то більшість із нас можуть відповісти: «Так». У житті є багато речей, які, як нам здається, не мають жодного сенсу і точно не діють нам на благо. Це буває, коли ми самі страждаємо чи бачимо, як страждає хтось із дорогих нам людей. Важко зрозуміти, чому Бог дозволяє людям мучитися. Та ми точно знаємо, що коли Христос став Чоловіком, подібним до нас, Він на своєму досвіді відчував спокуси, відкинутість і самотність. Він пізнав тяжкість горя і тривогу серця. Відчував голод, спрагу, втому, а під час своїх Страстей і хресної смерті терпів ще глибші фізичні й душевні муки.

Втішає те, що Ісус добре розуміє, що ми відчуваємо, бо сам колись пройшов через ще більші випробування. Господь показує нам свою любов, бо розділяє з нами труднощі та страждання. Він не просто послав нам спасіння, залишаючись водночас у безпечному місці на Небесах; Бог зійшов на землю, щоб жити серед нас і показати, що ми не самотні.

Так, це дуже важливо розуміти, але є ще й уповання на те, що буде після страждань. Що так само, як Ісус Христос, ми маємо пройти через преображення Воскресіння. Тепер, коли небесні брами відчинені для нас, ми зможемо досягти місця, де більше не буде ні болю, ні горя, ні нещастя. І коли побачимо Бога віч-на-віч, у нас не залишиться підстав для сумнівів у Його любові до нас і в тому, що Його мета для нашого життя — істинна. Ось чому Павло зміг написати ці — сьогодні досить відомі — рядки у своєму Посланні до римлян. Він страждав від болю, горя і несприйняття, коли проповідував Євангеліє. Та водночас бачив кінцеву мету: життя на Небесах у вічності з Богом.

Якщо ти не розумієш, як саме «усе співдіє на добро» у низці труднощів і печалей твого повсякденного життя, — вір і не переймайся, Бог насправді приготував для тебе щось краще! Вір, що навіть твої найболючіші спогади зрештою преобразять тебе і посилять яскраве світло Небесного Царства.

«Господи, дякую Тобі, що завжди думаєш про моє благо.»

Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.

Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.