Роздуми над Божим Словом на ХХХІ Звичайну Неділю, рік В
Лк 19,1-10
Того часу, увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон. І ось чоловік, якого звали Закхей, — він був начальником митників і був багатий, — прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту. Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, бо Він там мав проходити.
Прийшовши на те місце, Ісус поглянув вгору, побачив його і звернувся до нього: «Закхею, швидко злізай, бо сьогодні потрібно Мені залишитися в твоєму домі».
І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи.
А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: «До грішної людини зайшов у гостину!»
Встав Закхей і сказав Господу: «Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо».
А Ісус промовив до нього: «Сьогодні настало спасіння для цього дому, бо й він — син Авраама; адже Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло».
Нинішня історія з Євангелія дає нам яскравий образ митника Закхея: заможного, зневаженого суспільством і дуже малого на зріст. Він кумедно підстрибує, даремно намагаючись побачити відомого Вчителя. Та переконавшись, що його спроби марні, біжить до дерева й вилазить на нього, щоби хоч краєм ока глянути на Ісуса. Мабуть, це було досить незвичне видовище — бачити, як відома в місті людина зважилася виставити себе на посміховисько. Неважко уявити й світлу усмішку на обличчі Христа, коли Він зустрічається поглядом із Закхеєм і бачить його нестримний ентузіазм. Цей ентузіазм митника обертається на справжню радість, коли Христос каже: «Сьогодні потрібно Мені залишитися в твоєму домі» (Лк 19,5).
Під впливом благодаті Закхей робить крок до навернення і стає на шлях покаяння. Віддає половину свого багатства бідним і обіцяє понад міру відшкодувати всім, кого зранив своїми гріхами. Чи виконав він обіцянку? Це залишається таємницею — ніде більше в Євангелії про нього не згадано.
Та спробуймо уявити, що могло відбуватися далі. Наступного дня в Закхея почався новий і непростий етап життя. Він роздав, як обіцяв, частину своїх грошей бідним і йому довелося вчитися жити скромно й праведно. Крім того, він змушений був постійно боротися зі спокусою повернутися до нечесних способів збагачення. Йому треба було по-новому будувати взаємини з людьми вдома, на роботі та серед земляків. І, звісно ж, він мав докладати немалих зусиль, щоб залишатися вірним слову, яке вимовив у присутності Господа.
Так. І нічого страшного й дивного немає в тому, що наслідування Христа далеко не завжди поєднано зі станом ейфорії. Наша духовна дорога має бути схожа на тривалий успішний шлюб, який починається пристрасним романом, а згодом переходить у більш спокійні та водночас більш глибокі й значущі взаємини, переплітаючись періодично з кризами й конфліктами, що вказують на гріхи та недоліки, які ми ще не викорінили. Варто лиш пам’ятати, що Бог завжди поруч і завжди готовий нам допомогти.
Наші спроби наслідувати Ісуса зовсім не обов’язково мають бути пов’язані з якимись видовищними й публічними жестами, як учинок Закхея. Наша переміна може відбуватися поступово. І в нас, звичайно, траплятимуться невдачі. Та з допомогою Христа наші зусилля обов’язково принесуть плоди освячення.
«Господи Ісусе Христе, Ти сказав, що ми маємо стати, як діти, щоби ввійти до Небесного Царства. Допоможи мені повністю довіряти Тобі».
Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.
фінансово.
Щиро дякуємо!
