Роздуми над Божим Словом на урочистість річниці освячення власного храму
Що таке Церква? Від чого вона починається? Вона починається від спільної далекої подорожі з Ісусом Христом. Євангеліст Матей повідомляє, що Господь зі своїми учнями прийшов в околиці Кесарії Филипової. Це місцевість на крайній півночі Святої Землі, отож подорож була тривалою. Бути у Церкві означає витривало крокувати за Господом.
Там, де пролягає один із витоків Йордану, Ісус запитує своїх учнів: За кого люди вважають Сина Людського? Церква розпочинається від людей, які хочуть пізнати Господа, які думають про Нього, яких Він сам може запитати абсолютно про все — але найперше про те, хтоВін для них особисто.
Відповіді людей бувають дуже різними. Вони не завжди правильні, а часом навіть зовсім помилкові: Одні — за Йоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. Отже, Церква — це місце спільних пошуків, роздумів і відкриття.
А також це особистий досвід і пізнання Божого Сина: А ви Мене за кого вважаєте? Якщо досі говорили всі апостоли, то тепер говорить тільки один від імені всіх. Слово належало Петрові. В ту мить він отримав надприродне об’явлення, недосяжне для людських зусиль: бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний. Сама людина не спроможна пізнати Господа, який живе у світлі неприступному. Господь у своїй доброті відкриває людині таємниці свого життя. Ніхто не спроможний прийти до мене, — каже Ісус, —коли Отець, який послав Мене, не приведе його (Йн 6,44). Тому Церква — це місце об’явлення, пізнання та віри в Господа.
Знання Господа веде до блаженства. Віруюча людина — це людина щаслива, адже сам Ісус це стверджує та вигукує: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин! Щастя від Бога родиться із перебування з Ним, коли Він у діалозі з людиною може ставити запитання, коли Небесний Отець поступово відкриває особу свого Сина. Тоді Він сам творить і будує живу Церкву на фундаменті апостолів, на скелі Петра. Отже, Церква — це Божа будівля, збудована на скелі, якою є Петро. Є в Церкві і божественне, й людське, як досконале, так і недосконале, — проте завжди зміцнене блаженством і благодаттю об’явлення.
Варто пам’ятати, що той, хто будує Церкву, — це сам Господь у своїй невимовній любові до людини й турботі про неї. Вперше дієслово «збудувати», або «поставити дім», написане стосовно Бога у книзі Буття, коли Він із ребра, що його взяв від чоловіка, дослівно «збудував» жінку і привів її до чоловіка(2,22). Отже, за біблійним ученням жінка — це дім чоловіка, збудований для нього Господом Богом. Подібно й Церква — це оселя Христа, Його наречена, яку Отець видобув із боку свого розп’ятого Сина, що був пробитий списом. Із пробитого боку Ісуса витекли кров і вода, як початок таїнств Євхаристії та Хрещення. Так сам Ісус будує свою Церкву, щоби привести свою наречену в нерукотворний дім свого Небесного Отця.
У більшості випадків дієслово «будувати» в Біблії застосовується до міст і жертовників, тобто до вівтарів. Церква — це місто Боже і Його жертовник. Тому Церква, родячись із пробитого боку Христа, будується поступово, як місто, і зростає завдяки жертві Ісуса на вівтарях усього світу та в кожному храмі під час Божої Служби. Апостол Петро у Першому посланні закликає: І самі, немов те каміння живе, будуйтеся в дім духовний, на священство святе, щоб приносити жертви духовні, приємні для Бога через Ісуса Христа (2,5).
фінансово.
Щиро дякуємо!
