Роздуми над Божим Словом на суботу ХХХІІІ звичайного тижня, рік І
Лк 20,27-40
До Господа Ісуса підійшли дехто із саддукеїв, що твердять, ніби немає воскресіння, і запитали Його, та сказали: Учителю, Мойсей написав нам: як умре кому брат, який має дружину, а помре бездітний, то нехай його брат візьме дружину, і відновить насіння для брата свого. Було ж сім братів. І перший, узявши дружину, бездітний умер. І другий узяв був ту дружину, та й той вмер бездітний. І третій узяв був її, так само й усі семеро, і вони дітей не позоставили, та й повмирали. А по всіх умерла й жінка. А в воскресінні котрому із них вона дружиною буде? Бо семеро мали за дружину її. Ісус же промовив у відповідь їм: женяться й заміж виходять сини цього віку. А ті, що будуть достойні того віку й воскресіння з мертвих, не будуть ні женитись, ні заміж виходити, ні вмерти вже не можуть, бо рівні вони Анголам, і вони сини Божі, синами воскресіння бувши. А що мертві встають, то й Мойсей показав при кущі, коли він назвав Господа Богом Авраамовим, і Богом Ісаковим, і Богом Якововим. Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі в Нього живуть. Дехто ж із книжників відповіли та сказали: Учителю, Ти добре сказав! І вже не насмілювалися питати Його ні про що.
Почнімо з такої історії. Під час однієї сімейної зустрічі Андрій у розмові зі своїм двоюрідним братом проявив до нього щирість і зацікавлення. Той визнав себе агностиком, але зізнався, що глибоко співчуває стражданням бідних. Вислухавши аргументи свого кузена, Андрій поділився з ним власним досвідом віри. Розповів, як він з іншими парафіянами служить у місцевій кухні для бідних і допомагає людям, що туди приходять. Потім розповів братові про Христа і Його виняткову опіку над бідними й хворими, і це не залишило співрозмовника байдужим.
Можна сказати, що Андрій скористався уроком, отриманим із розмови Ісуса із садукеями в сьогоднішньому євангельському читанні. Садукеї визнавали не все єврейське Святе Писання, а тільки «Закон», тобто перші п’ять Книг Біблії. І, коли вони почали ставити під сумнів учення Христа про воскресіння, Ісус здивував їх, вказавши на уривок із Книги Виходу, що підтверджував сказані Ним слова. Оскільки Христос почав своє пояснення, спираючись на факти, які садукеї визнавали, то їм було легше приймати Його слова. «Учителю, Ти добре сказав», — відповіли вони Христу (Лк 20,39).
Нам може бути спочатку боязко говорити про свою віру з іншими людьми. Навіть якщо розмова стосується спорту, політики чи моралі, ми переймаємося, як би не спровокувати неприємну розмову. Діалог Христа із садукеями дає нам покроковий алгоритм, яким можемо скористатися.
Поперше, зберігай мир. Спілкуйся зі співрозмовниками з миром у серці. Не дивися на них як «ворогів» чи супротивників. Можеш не погоджуватися з їхніми поглядами, та не забувай, що Бог любить їх.
Подруге, знайди точки дотику. Завжди починай із того, щоб знайти, у чому ви є спільниками. Навіть коли ти на 90% не згоден із підходом опонента, знайди щось, що може вас об’єднати. Це стане відправною точкою для продовження розмови.
Потретє, створи позитивну атмосферу. Шукай ті вислови, в яких погляди співрозмовника сходяться з істинами Святого Письма і вченням Церкви. Допоможи йому помітити, що він ближчий до Господа, ніж сам про це думає. І, що важливіше, Бог набагато ближчий до нього. Дій у дусі любові, і ти зможеш щось змінити.
«Святий Духу, навчи мене знаходити спільну мову з людьми, яких Ти ставиш на моєму шляху.»
Слава Отцю, і Сину, і Святому Духу, і нині, і повсякчас, на віки вічні. Амінь.
Підпишіться на канал «Слово між нами» у Telegram та приєднайтеся до чату Роздумів над Словом Божим у Viber.