Роздуми над Божим словом на ХХХІІІ Звичайну неділю, рік В
Сьогоднішній уривок є мовою Ісуса стосовно останніх часів. Коли читаємо цей фрагмент, то може виникнути певне непорозуміння, адже він складається з двох частин: перша стосується знищення Єрусалима, зокрема Єрусалимського храму, а друга — останніх часів та пов’язаного з ними переслідування християн.
У 66 році після Р.Х. в Юдеї вибухнуло антиримське повстання, внаслідок якого римське військо на чолі з Титом після п’яти місяців осади Єрусалима знищило храм. Загальна кількість юдеїв, які загинули від меча римлян та від голоду, згідно з Йосифом Флавієм, становила 1 мільйон 100 тисяч. Саме цієї події стосується пересторога Ісуса Христа з сьогоднішнього Євангелія: «Настануть дні, коли з того, що бачите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнований». (Лк 21,6). Війна — це настільки жахлива подія для людей, які її переживають, аж мимоволі в їхньому серці зроджується переконання, що це ВСЕ, кінець усього, кінець світу. Можливо, тому Ісус переходить від пророцтва про жахливе зруйнування Єрусалима до пророцтва про останні часи. Він наводить знаки останніх часів.
По-перше, Господь застерігає від лжепророків, які говоритимуть про те, що Христос уже нібито прийшов, адже друге пришестя засвідчать такі чіткі знаки, що не помітити їх буде просто неможливо.
По-друге, Ісус говорить про те, чого треба буде зазнати людству по дорозі до Його Другого пришестя: «Повстане народ проти народу і царство проти царства і будуть місцями великі землетруси, голод, пошесті й жахливі події, і будуть великі знамення з неба» (Лк 21, 10-11). Жахливі події, які супроводжували і надалі супроводжуватимуть історію людства — війни, голод, природні катаклізми, — всі вони є ознакою присутності зла та гріха в цьому світі, і будуть наявні в цьому світі, поки в ньому присутнє зло, тобто до моменту Останнього суду.
Ще одним проявом присутності зла в цьому світі є переслідування сповідників Христа: «А перед цим усім накладуть на вас свої руки і будуть переслідувати, видаючи в синагоги та в’язниці; поведуть вас до царів і володарів через Моє Ім’я; станеться ж вам це на свідчення…Видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і вб’ють декого з вас, і будуть ненавидіти вас усі через Моє Ім’я» (Лк 21, 12-13 та 16-17). Однак Ісус зосереджується не на тому, що має статися, а на тому, як вірні Його мають протистояти злу: «Отже, покладіть у серцях ваших не турбуватися наперед, що відповідати, бо Я вам дам слова та мудрість, яким не зможуть протистояти чи відповісти всі противники ваші… й волосина з вашої голови не пропаде. У вашій терпеливості здобудете ваші душі» (Лк 21, 14-15. 18).
Жодна людина у своєму житті не може уникнути страждання, болю і смутку: все це — частина нашого життя, адже воно пронизане гріхом і наслідками гріха, який несе страждання. Війна, як і смерть, — це завжди катастрофа і для того, хто її пережив, але особливо — для того, кому війна стала закінченням земного існування, бо кожна смерть є катастрофою людського існування тут, на землі. По смерті людина вже стає на своєму, так званому індивідуальному, Суді Божому, на якому вона вже знає свою долю; тому для кожного померлого смерть це фактично Його остаточний суд. Друге пришестя Ісуса Христа і пов’язаний з ним Судний день — це завершення усього цього світу; але кожному з нас треба більше піклуватися про те, як ми предстанемо перед Господом у наш День суду, тобто в момент нашої смерті, бо саме від цього залежить уся наша вічність.
Водночас кожне страждання завжди є великою спокусою супроти віри, проти довіри Богові. Сама смертна агонія це таке велике страждання для людини, що спокуса відійти від Бога — досить значна. Великого болю і страждання людині завдає те, коли від неї відвертаються найближчі, брати і сестри, батьки, друзі — ті, від кого ми природно маємо право очікувати моральної підтримки в тяжкі моменти життя. Тому Ісус заспокоює нас, щоб ми не зневірилися в хвилину страждання: «Отже, покладіть у серцях ваших не турбуватися наперед, що відповідати, бо Я вам дам слова та мудрість, яким не зможуть протистояти чи відповісти всі противники ваші… й волосина з вашої голови не пропаде. У вашій терпеливості здобудете ваші душі» (Лк 21, 14-15. 18).
Перед лицем страждання, відчуття самотності, а особливо страху перед стражданням і смертю, будьмо впевнені, що люблячий Ісус — поруч із нами. Він про все подбає, від нас же Він очікує лише терпеливої довіри Йому. А цікавість, коли і як відбудеться Друге пришестя, це все ж таки справа другорядна.