Ми — вівці

Літургійні читання східного обряду та роздуми із журналу «Скинія» на 25 листопада

Сьогодні Ісус вказує нам дорогу до спасіння, показує для чого Він прийшов. Я – двері. Хто ввійде крізь мене – спасеться (…). Я прийшов, щоб мали життя – щоб достоту мали. Саме Христос спричинився до вічного спасіння всім, які йому слухняні.

Ісус себе порівнює із добрим пастирем, який турбується про свою отару. Добрий пастир кожну вівцю знає на ім’я. Добрий пастир залишає дев’ятдесят дев’ять овець у пустелі та йде шукати одну, яка загубилась. А, знайшовши, кладе її собі, радіючи, на плечі й, повернувшись додому, скликає друзів та сусідів і до них каже: Радійте зо мною, бо я знайшов овечку, що загубилась (Лк 15, 5-6). У час небезпеки не залишає їх, як наймит. Добрий вівчар готовий віддати життя за свою отару, захищаючи її від розбійників та хижаків.

Вівці відрізняються від інших стадних тварин тим, що пастух іде поперед них. Вівці впізнають свого пастуха, знають його голос. Не підуть за пастухом іншої отари. Вівці не потребують багато. Для них, мабуть, достатньо, щоби прийшов їхній пастир, відчинив ворота, подав свій голос і йшов попереду них. Вони не мусять знати й розуміти, куди саме він їх поведе, їм достатньо чути голос свого пастуха.

Сьогодні маємо нагоду пороздумувати над цим порівняння, яке часто зустрічаємо на сторінках Святого Письма: Господь — пастир, ми — вівці.

Ісус, як добрий пастир, провадить нас до життя вічного, є дверима до нашого Небесного Отця. Як добрий пастух вириває вівцю із пащі вовка чи лева, так Ісус нас вириває з неволі гріха і смерті. Як добрий пастир готовий віддати життя за свої вівці, так Христос помирає за нас на хресті.

Ми, як смиренні овечки повинні йти за Ісусом, слухати лише Його голосу. Довірити цю дорогу Йому. Не боятися, що це може бути дорога важка, через скелі чи терня. Адже знаємо, що Господь — мій пастир: Нічого мені не бракуватиме. На буйних пасовиськах він дає мені лежати; веде мене на тихі води.  Він відживляє мою душу, веде мене по стежках правих імені ради свого. Навіть коли б ходив я долиною темряви, – я не боюся лиха, бо ти зо мною (Пс 23(22),1-4).

Журнал «Скинія» — греко-католицький двомісячник, присвячений щоденній духовності.

Підтримайте автора роздумів — «Скинію»! Картка ПриватБанку: 4731 2191 0117 4856 або через систему LiqPay.
Обов’язково просимо написати електронного листа на адресу skinia.ua@gmail.com